Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Е. Золя. Теоретичні праці письменника. Проблема художнього методу Золя, синтез реалістичних, романтичних, натуралістичних, імпресіоністичних стильових прийомів і зображувальних засобів. Участь у справі Дрейфуса - стаття «Я звинувачую»

Емі́ль Золя́ (фр. Émile Zola; *2 квітня 1840, Париж — †29 вересня 1902, Париж) — французький романіст, критик та політичний активіст.

Біографія. Народився в Парижі, дитинство провів у південній Франції, де його батько, інженер італійського походження, був вплутаним до будівництва системи міського водопостачання. Найстарший Золя помер в 1846 р., залишивши мадам Золя та свого малого сина в злиднях.

Попри те, що Золя закінчив ліцей Святого Луїса в Парижі, він двічі не склав іспит на ступінь бакалавра, що було передумовою для подальшої освіти, і в 1859 р. розпочав шукати прибуткове заняття. Більшу частину наступних двох років Золя був безробітним і жив у великій бідності, віддаючи в заставу свої речі і, згідно з легендою, їв горобців, яких ловив через вікно на своєму горищі. Зрештою, в 1862 р. Золя найнявся на роботу клерком. Щоб доповнити свій прибуток, Золя розпочав писати статті для різних періодичних видань. В 1865 р. написав перший автобіографічний роман «Сповідь Клода». Отримавши достатню репутацію як письменник, він покинув роботу у видавництві, щоб утримувати себе й свою матір, займаючись письменництвом.

В наступні роки Золя продовжив кар'єру журналіста та написав два романи «Тереза Ракен» (1867) та «Медлін Фера» (1868). Проект Золя, що спочатку включав 10 романів, поступово розширювався та охопив 20 томів.

«Щастя Ругонів», перший роман у серії, з'явився у серійній формі в 1870 р., але був перерваний з початком Франко-прусської війни в липні та був зрештою надрукованим у жовтні 1871 р.

В 1870 р. Золя одружився з Габріеллою Олександрівною Меле, яка була його супутницею майже п'ять років. В першій половині 70-х Золя часто зустрічався з Клодом Моне, Альфонсом Доде та Іваном Тургенєвим. Також, як засновник та найзнаменитіший член натуралістичного руху, Золя опублікував декілька трактатів на мистецьку тему.

Участь у політичному житті Франції. Еміль Золя на французькій ювілейній монеті 100 франків 1985 року.

13 січня 1898 була опублікована стаття письменника «Я звинувачую» як реакція на справу Дрейфуса. Вона написана у формі відкритого листа, адресованого тодішньому президенту Франції Феліксу Фору. В листі звинувачувався французький уряд в антисемітизмі та протизаконному ув'язненні Альфреда Дрейфуса. Золя наголошував на упередженості військового суду та відсутності серйозних доказів вини Дрейфуса.

Лист був надрукований на першій сторінці газети та викликав великий ажіотаж як у самій Франції, так і далеко за її межами. Золя був звинувачений у наклепі і засуджений 23 лютого 1898 року. Щоб запобігти ув'язненню, письменник утік до Англії. Він зміг повернутися до Франції лише після самогубства полковника Анрі та втечі майора Естергазі, двох головних фігур справи Дрейфуса в червні 1899 року.

Стаття Золя призвела до широкого резонансу в культурному світі, стала прикладом того впливу, який інтелектуальна еліта може зробити на тих, хто при владі.