Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Г. де Мопассана. Становлення естетичної і художньої системи письменника. Новелістика письменника: тематичне і жанрове розмаїття

Гі де Мопассан, повне ім'я Анрі Рене Альбер Гі (фр. Guy de Maupassant, 5 серпня 1850, замок Міроменіль поблизу Турвіля-сюр-Арк, Приморська Сена — 6 липня 1893, Париж) — французький письменник, якого вважають натуралістом і декадентом, відомий в основному завдяки своїм новелам. Його творам притаманні сильні акценти іронії, сатири та суспільної критики.

Мопассан починає публікуватися в багатьох відомих газетах, таких, як Le Figaro, Gil Blas, Le Gaulois та L’Écho de Paris, потім присвячує свій вільний час написанню романів та новел. Флобер заохочує його до публікації в 1879-му році першої невеличкої книги під назвою Історія минулих часів (фр. Histoire du vieux temps).

Зблизившись з Золя, в 1880-му році Мопассан бере участь в зборах письменників-натуралістів Вечори Медану (фр. Les Soirées de Médan), де презентує свою першу новелу Пампушка (фр. Boule de Suif), яка відразу стає гучним успіхом і яку Флобер характеризує як «безсмертний шедевр». В тому ж році раптова смерть Флобера залишає письменника сам-на-сам з долею.

Десятиріччя 1880—1890 стає набільш плідним період життя Мопассана: він публікує шість романів, більше трьохсот новел та кілька мандрівних нарисів. Прославившись завдяки своїй першій новелі, він методично працює, продукуючи щорічно два, а подеколи й чотири томи творів. Його справи ідуть добре і, долучаючись до його таланту, роблять його багатим.

В 1881-му він публікує свою першу збірку новел під назвою Будинок Тельє (фр. La Maison Tellier), яка перевидається дванадцять разів протягом двох років. В 1883-му Мопассан закінчує свій перший роман, праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877го: Життя (фр. Une vie), 25 тисяч екземлярів якого продано менше, ніж за рік. Лев Толстой сказав про цей роман: Чудовий роман, не лише незрівнянно найкращий роман Мопассана, але чи не найкращий французький роман з часів «Знедолених».

Могила Мопассана, цвинтар Монпарнас, Париж

В 1883-му році рознощиця води Жозефіна Літцельман (фр. Joséphine Litzelmann) народжує йому сина, якого він не визнає. В наступному році народжується дівчинка, пізніше, в 1887-му — знову хлопчик, які так само не були ним визнані. В 1884-му Мопассан переживає роман з графинею Еммануелою Потоцькою (фр. Emmanuela Potocka), багатою світською дамою, обдарованою зовнішньо та внутрішньо.

У своїх романах Мопассан концентрує різноманітні думки та спостереження зі своїх новел. Його другий роман Любий друг (фр. Bel Ami), виданий в 1885-му році, перевидавався тридцять п'ять разів протягом чотирьох місяців. З-під його плодючого пера виходять твори, що вирізняються стилем і описом, загальним світоглядом та проникненням в деталі… Трьома роками пізніше (в 1887—1888) він створює роман, який деякі критики вважають його найкращим творінням — П'єр та Жан (фр. Pierre et Jean).

Його природня несхильність до публічного життя та слабке здоров'я ведуть до усамітнення, роздумів та медитації. Він відправляється в довгі мандри до Алжиру, Італії, Англії, в Бретань та Овернь, на Сицилію і кожна подорож для нього перетворюється на нові нотатки та репортажі для преси. Він відправляється в круїз на своїй яхті під назвою Любий друг, що отримала цю назву завдяки однойменному роману. Цей круїз, під час якого він відвідав Канни та Сен-Тропе, надихнув його на створення новели На воді. Куди б він не їхав, рухливе життя та жага простору, часто-густо необхідні, аби забути хворобу, що мучить його, не заважають йому заводити приязні стосунки з тогочасними літературними особистостями, наприклад, Александром Дюма-сином.

Мопассан залишається друзями із Золя та Тургенєвим, натомість його стосунки з братами Гонкурами погіршуються: його щирість та гострий погляд на суспільство погано уживаються із атмосферою пліток, скандалів та заздрісної критики, яку брати створили навколо себе під виглядом літературного салону. Розбіжності з Гонкурами починаються під час підписки на монумент на честь Флобера.

Протягом останніх років життя у Мопассана розвинулася хвороблива любов до власної самотності, постійний страх смерті та певний вид параної, ймовірно внаслідок генетичної схильності — його мати страждала від депресій, його брат помер божевільним, але, скоріше за все, завдяки сифілісу, яким він заразився в молоді роки. Мопассан почувається та поводиться дедалі гірше, його психічний та ментальний стан постійно погіршується, консультації лікарів не приносять користі. В серпні 1890-го він розпочинає писати Незнайому душу (фр. L'Âme étrangère), яка так і не буде закінченою. В 1891-му він починає роман Благовіст (фр. L'Angélus), який так само ніколи не буде закінченим. 31-го грудня він надсилає прощального листа доктору Казалі (фр. Cazalis) з останніми в його житті рядками.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.