Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Творчість Л. М. Толстого
Література для Толстого була справою всього життя, у яку він вкладав усю свою душу. Тільки за такого ставлення до літератури і можлива, на думку Толстого, діяльність письменника.
До кінця XIX ст. яснополянська садиба перетворюється у своєрідний культурний центр, куди з різних кінців Росії й інших куточків світу приїжджають письменники, учені і суспільні діячі, щоб познайомитися з Толстим. У Ясній Поляні Толстого відвідують письменники — І. С. Тургенєв, A. А. Фет, А. П.Чехов, М. Горький, М. С. Лесков, В. Г. Короленко, B. М. Гаршин, В. В. Вересаєв та ін.; художники — І. Ю. Рєпін, І.М. Крамськой, М. М. Ге, М. В. Нестеров, Л. О. Пастернак, В. О. Серов та ін.; учені — І. I. Мечников та ін.
У 80-х і 90-х роках (1881—1901) Толстой в інтересах дітей, яких потрібно було вчити, жив переважно в Москві. Тут, у Хамовничеському провулку (тепер вулиця Льва Толстого), він придбав собі будинок.
Дев´ятнадцять зим прожив Толстой у Москві (влітку він завжди їхав у Ясну Поляну). Невеликий двоповерховий особняк у глибині саду приваблював до себе відвідувачів так само, як і яснополянська садиба.
Толстой у Москві вів таке ж просте життя, як і в Ясній Поляні. Він сам возив собі на санчатах воду, колов дрова, займався шевським ремеслом. До старості він зберіг дивовижну фізичну силу. Досить сказати, що в сімдесят років він з легкістю катався на ковзанах, у сімдесят п'ять років захоплювався велосипедним спортом, у вісімдесят років швидко їздив верхи на коні.
Наприкінці 1901 року Толстой занедужав на запалення легень. Кілька місяців він лікувався в Криму, у Гаспрі. Тут він часто зустрічався з М. Горьким і А. П. Чеховим, яких дуже любив і цінував.
Повернувшись із Криму, Толстой знову поселяється в Ясній Поляні, де пройшло майже все його життя, і до кінця днів уже не залишає її.
Усе частіше і невідступніше в душі великого письменника з’являється думка про відхід від родини, про втечу з привілейованого суспільства. Йому здається, що умови життя мандрівника будуть для нього легшими за його «дике життя» в родині і що де-небудь на півдні Росії, серед селян, чи навіть у Болгарії він скоріше здійснить свій ідеал простого, вільного життя. Рішення це, нарешті, дозріло.
28 жовтня 1910 року, однієї темної мокрої осінньої ночі, 82-річний Толстой у супроводі свого друга і лікаря Д. Маковицького таємно і назавжди виїхав з Ясної Поляни. Це був останній акт тієї багаторічної життєвої драми, що розігрувалася в душі великого письменника.
Здоров´я 82-річного Толстого не витримало подорожі. У дорозі, в потязі, він застудився і, не доїжджаючи до станції Астапово Рязано-Уральської залізниці (тепер станція «Лев Толстой»), захворів на запалення легень.
Звістка про те, що великий письменник залишив Ясну Поляну, а також про його хворобу швидко облетіла газети усього світу. Маленька, невідома станція Астапово зненацька прикувала до себе увагу мільйонів людей, які тепер схвильовано чекали газетних повідомлень про перебіг хвороби Толстого. І коли газети з жалобними рамками сповістили, що
7 листопада 1910 року Лев Толстой помер, смерть його вразила культурний світ і переживалася, як величезна, тяжка втрата для всього людства.
Поховали Толстого, за його бажанням, у Ясній Поляні, на тому місці біля урвища, де в дитинстві він разом з братами шукав чарівну «зелену паличку» — секрет щастя для всіх.
Там, у глушині парку, приблизно в одному кілометрі від садиби, на краю яру, є самотня, скромна могила. Над нею тісно сплелися вершинами, немов охороняючи спокій видатної людини, дуби, осики і липи. На могилі — ні хреста, ні пам´ятника. Лише невисокий пагорб, улітку покритий густим килимом квітів, а взимку засипаний снігом, вказує місце, де лежить Толстой. Великий письменник залишився тут наодинці з природою, яку він так любив і яку так геніально описував.