Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Ф. Кафки. Новела «Перевтілення»

Безліч критиків намагалися пояснити сенс робіт Кафки виходячи з положень тих або інших літературних шкіл — модернізму, «магічного реалізму» та ін. Франц Кафка - письменник дуже екстраординарний. Можливо, найдивніший з тих, що творили у ХХ ст. Він належить до тих письменників, творчість яких досить складно зрозуміти і розкрити. Це пояснюється насамперед тим, що його прижиттєва і посмертна доля своєю неординарністю нітрохи не поступається його творам. Хтось бачить в ньому іудейського віровчителя, а хтось — пророка екзистенціаліста, хтось — авангардиста, а хтось — консерватора, хтось шукає ключ до його таємниць в психоаналізі, а хтось — в аналізі семіотичному або структуральному. Але реальний Кафка завжди ніби вислизає з меж чіткого світовідчуття. Про Франца Кафку можна говорити, як про письменника відчуження. Ця риса, що була властива літературі ХХ ст., повною мірою проявилася у творчості геніального письменника. Відчуження і самотність стали філософією життя автора. Це можна пояснити, проаналізувавши певні біографічні факти. Відносини письменника з батьком були складними. Батько погано розумів сина, а Франц вважав, що не виправдав сподівання свого батька, для якого основним було збагачення та накопичення капіталу. По суті письменник почувався самотнім і цю самотність він відчував протягом всього життя.

Варто наголосити, що митець створив ірреальний фантастичний світ, у якому особливо яскраво видно безглуздість одноманітного і сірого життя. У його творах проявляється протест проти обставин життя самотнього письменника, що страждає. «Скляна стіна», що відгороджувала письменника від друзів, і самотність створили особливу філософію його життя, що стала філософією творчості. Вторгнення фантастики в його твори не супроводжується цікавими і барвистими поворотами сюжету, більш того, вона сприймається буденно, не дивуючи читача.

У творах Франса Кафки не існує зв’язку між людиною та світом. Світ ворожий людині, в ньому панує зло і влада його безмежна. Всепроникна сила роз’єднує людей, вона витравляє в людині почуття співпереживання, любові до ближнього і саме бажання допомогти йому, піти назустріч. Людина у світі Кафки — істота страждаюча, вона не захищена, слабка, безсила. Зло у вигляді долі, фатуму всюди чатує на неї. Підтверджує свої думки письменник не стільки психологією персонажів, бо характери його героїв психологічно бідні, скільки самою ситуацією, становищем, у яке вони потрапляють.

Письменника вважають родоначальником літератури абсурду і чи не першим екзистенціалістом у світовій літературі. Відштовхуючись від філософії Фрідріха Ніцше, Франц Кафка надзвичайно трагічно і песимістично оцінював людину, як жертву долі, яка приречена на самотність, страждання та муки. Він перш за все відмовився від раціонального пізнання світу і вважав, що лише інтуїтивне сприйняття вірне.

Майстерність та феноменальність Ф. Кафки полягає в тому, що він примушує читача перечитувати свої твори. Розв'язки його сюжетів підказують пояснення, але воно не виявляється відразу, для його обгрунтування твір повинен бути перечитаний під іншою точкою зору. Іноді існує можливість подвійного тлумачення, тому з'являється необхідність подвійного прочитання.

Специфічно кафкіанский ефект — все ясно, але нічого не зрозуміло. Але при вдумливому читанні, усвідомивши і прийнявши правила його гри, читач може переконатися, що Кафка розповів багато важливого про свій час. Починаючи з того, що він абсурд назвав абсурдом і не побоявся втілити його.

У новелі «Перевтілення» Кафка відверто й емоційно порушує наболілу проблему — відчуженість у сім’ї, самотність людини серед людей. Новела «Перевтілення» — це відлуння особистої трагедії Ф. Кафки, який свого часу зізнавався, що живе у своїй сім’ї «більш чужим, ніж найчужіший». Головний герой твору, Грегор Замза, одного ранку побачив, "що він обернувся на страхітливу комаху". Він здивовано оглядає свої вусики, рудий, поділений на кільця живіт та два рядки лапок. Що робити в такій незвичайній ситуації? У Грегора, на наш подив, визріває незбагненне рішення: іти на роботу. Він думає не про власне видозмінене тіло й не про незручності, які виникають при кожному русі, а про те, що ж буде з родиною, якщо він не прийде на службу. І тут ми бачимо одну з постійно повторюваних у прозі Ф. Кафки особливостей: зображення конфлікту людини з будь-якою формою влади — батьком (а в житті письменника було постійне протистояння батькові), суддями, службовцями тощо. Автор не показує нам ні жалю, ні болю головного героя від того, що рідні назавжди замкнули його в кімнаті й лише іноді приносять їжу. Вони гидують ним, роблять вигляд, ніби сина і брата не існує, лишають Грегора сам на сам зі своїми страхами й думками. У подальших епізодах ідеться про те, як герой намагається пристосуватися до нового становища, вивчає власне нове тіло. Поєднання фантастичних елементів та натуралістичних деталей, такі характерні для творчої манери Франца Кафки, проявляються тут у повній мірі. До того ж помічаємо ще одну властиву його прозі рису — показ картин духовних і фізичних страждань людини, яка потрапила в життєву катастрофу. Головний персонаж "Перевтілення" зазнає утисків з боку роботодавця, власної родини, він майже помирає з голоду, бо їжу, принесену сестрою, уживати не може. Та Замза думає лише про одне: "...треба терпінням і якнайбільшим тактом зменшити ті прикрості, що він їх мимоволі завдає сім'ї..." Урешті-решт родина остаточно забуває про Грегора, а він, кволий і безпорадний, ледве пересувається від голоду. Сестра не витримує і говорить жорстокі слова: "Я не хочу називати цю потвору своїм братом, а кажу лиш одне: треба якось здихатися її". Замза розуміє, що це кінець, і вмирає від виснаження у своїй кімнаті. Утім сім'ю це особливо не засмучує, а в кінці твору члени родини радісно обговорюють плани на майбутнє. У "Перевтіленні" Франц Кафка майстерно розкриває проблему знецінення людини у важких життєвих ситуаціях, абсурдність буття. Людина в його творах живе у вічному страху перед цією абсурдністю та незбагненною волею різних форм влади — від батьків до високопосадовців. Абсурдно боротися за права людини комасі, особливо коли ти навіть в очах рідних комаха.