Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Художнє новаторство «Пані Боварі». Флобера

У «Пані Боварі» проявилася унікальна художня манера, яка полягає в лаконізмі, ясності вираження думки і граничної точності слова.

Твір має об’єктивний стиль, що є провідним принципом реалізму Флобера. Він займає позицію оповідача. В романі немає звернень автора, авторських реплік. Тут дійсність, зовнішність показана з точки зору інших персонажів. З’являється образ-символ. Флобер описи замінює показом, де переважають деталі. Він все підмічає, реалістично зображує але не висловлює свого ставлення до персонажів, їхніх вчинків і думок. Дійсність передається контрастом та іронією. Іронія стає засобом пізнання, викриває вади суспільства. Контраст розкриває конфлікт героїні, підкреслює її зв’язок з нищою дійсністю. Його твір базується на науковому мисленні. Він прагнув встановити зв'язок між психологічною та фізичною природою, показати фізіологічну основу пристрастей, глибокий психологізм життя героя і суспільства. Автор вводить у твір «документи епохи» - листи, газетні статті, судові постанови. Використовує досвід фізіології, медицини з відповідною термінологією, пояснює ті чи інші явища з медичної точки зору.

Флобер досліджує життя Франції ХІХ століття: деградацію людської душі, нівелювання культурних цінностей, мистецтва, науки, політики, релігії, побуту, їх провінціалізацію. Увагу автор приділяє проблемі обумовленості характеру героя навколишнім середовищем. Флобер розвінчує жіночі ілюзії і засуджує "боварізм" героїв.

"Пані Боварі" — реалістичний, соціально-психологічний роман. Автор акцентується на зображенні характерів, він психологічно аналізував героїв через їх світ речей. Психологізм виявляється в точному передаванні словами душевних імпульсів, «руху пристрастей», змін настрою, етапів духовного життя Емми. Усі вчинки героїв мотивовані. Автор називав свій твір аналітичним. Кожна частина твору містить історію загибелі однієї з трьох ілюзій Емми. Так автор карає міщанський ідеал Емми.

Характерною особливістю твору є писання «сірим по сірому». В ньому Флобер передає бачення світу Емми, що є протилежним його світогляду. У роману нібито існує два автори — Гюстав Флобер і сама Емма. Романіст зображує Емму плотською, матеріалістичною, егоїстичною, самозакоханою. Мрії Емми про кохання перетворюються на банальний адюльтер, а ідеал «красивого життя» — на тривіальний культ комфорту. Ця двозначність сприяє тому, що її історія набуває загальнолюдського звучання.

Флобер змальовуючи долю пересічної жінки, пише про всю країну, її долю, суть. Емма узагальнює в собі Францію, з її трьома революціями. Так само, як Емма нищить життя своєї родини, повіривши у романи, так само Франція знищила саму себе, повіривши у ідеї.