Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Художньо-мистецькі засади європейського імпресіонізму
Імпресіонізм - заснований на принципі фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції наприкінці XIX ст. Засновниками літературного імпресіонізму є брати Ґонкури. Виявився він також у творчості Ґі де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, О. Уайльда, Р. Л. Стівенсона, А. Шніцлера, А. Чехова, І. Буніна, І. Анненського та ін.
Рисою імпресіонізму є зображення не самого предмет, а вражень від нього - зорових й чуттєвих, відтінків вражень і барв. Імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум, відмовляються від ідеалізації, зображуючи людину чуттєву, але звичайну. Часопростір ущільнюється і подрібнюється, а предметом зацікавленості стають уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа. Імпресіонізму властивий принцип цінності першого враження, схоплені деталі надавали розповіді яскравість і свіжість, а художній ідеї —розгалуженість і багатоликість. Герой імпресіоністичного твору цікавий своєю «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, колекціонером вражень.
Твір у імпресіоністів - це система складних суб'єктивних вражень про світ, забарвлена творчою індивідуальністю митця. Імпресіоністи зображували красу світу, природи, розмаїття і мінливість життя, єдність природи з людською душею. В символістському романі імпресіоністська поетика виступає як асоціативний принцип будови тексту, що виявляється в нелінійності оповідання, відсутності традиційного сюжету, техніці «потоку свідомості».
Імпресіонізму характерна відсутність чітко заданої форми й прагнення передати предмет в уривчастих, миттєво фіксуючих кожне враження штрихах, що виявляли свою єдність і зв'язок.
Техніка: - Зруйнований сюжет і фабула: немає зв’язків, послідовності, інтриги, синтаксис руйнується. Акцент на суб’єктивному світі маленької людини, на її патологічних станах свідомості; - Відсутність чіткого образу самого героя; - Є описи, внутрішні монологи; - Питома вага споглядання і самозаглиблення; - Використання методики сугестії (навіювання); - Зміщення точки зору із зовнішньої на внутрішню; - Злиття оповідача з персонажем; - Техніка пленеру.