Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Імпресіоністичність натуралізму у творчості Гі де Мопассана

Імпресіонізм, який утверджувався у боротьбі з натуралізмом, успадкував і розвинув окремі його положення.

Характерне для стилю Мопассана є використання натуралістичних вкраплень та імпресіоністичних портретних й пейзажних замальовок для увиразнення психологічних мотивацій внутрішнього життя героїв. Прямим засобом руху сюжету у Мопассана є численні рухи і настрої душевного життя персонажів, які були реакцією на явища зовнішнього світу. Імпресіоністичні деталі фіксують найтонші зміни настрою, перехід одного переживання в інше.

Його твори відзначаються психологічною масштабністю й деталізацією, насичені трагічними фактами і картинами, людським болем і стражданням. Натуралістично-гіперболізована художня деталь новел інколи є центром, символом подій та підкреслює внутрішній стан героїв, розкриває їх суть.

У новелі «Тітка Соваж» автор не показує як зароджується думка про помсту, але натуралістична деталь — як кров забитого кроля сочиться їй на руки- підсилює афективний стан. Така ж деталь свідчить про нервове збудження жінки. В кінці новели через відображення селянки зображена картина пожежі з елементами імпресіоністичної поетики, що переростає в експресіоністське вираження жаху.

Ракурс, монтаж вражень, зміна кадрів або один сповільнений кадр допомагали Мопассану широко виявити внутрішні, психологічні процеси, посилити емоційну складову, сформувати цілісність, динаміку процесів внутрішнього світу героя. Мопассан вважав, що життя слід відтворювати повніше ніж сама дійсність». Він прагнув до конструювання суб'єктивної «ілюзії миру» через підбір деталей і вражень.

Мопассан є засновником психологічної імпресіоністичної тенденції у зображенні природи, у нього «культ живої природи — джерело радості й смутку, зміни почуттів і настроїв. Мопассан, зображуючи природу, передає її барви, настрій, стан повітря, його температура, запахи місцевості, їх джерело. Ці картини підкреслюють почуття та настрій персонажів. У деяких новелах він відігріє психологічну функцію туги й жалю за рідним краєм, розлуки й втрати, внаслідок війни чи воєнної муштри.

У новелі «Два приятелі» через фіксацію кольорових відтінків та сугестивне навіювання стану умиротворення весняного ранку чи тривоги осіннього надвечір’я формується уявлення про відмінності життєвого укладу в мирний час та під час окупації, передається динаміка переживань героїв.