Особливості романтизму в Італії
Рух Рісорджіменто зародився наприкінці XVIII ст. і тривав більше сімдесяти років — до повного звільнення Італії від австрійського панування та її об'єднання в єдину державу, що відбулося в 1870 р.
Етапи Романтизму на тлі історії:
1. 1780-1815 (Наполеон, зародження руху Рісорджіменто за звільнення Італії від чужоземного панування-період становлення Романтизму); 1815-1831 (карбонарії, їх поразка) — ранній Романтизм;
2. 1831-1848 (мандзіністи) - розквіт Романтизму, зрілий Романтизм.
ПЕРШИЙ ЕТАП. Наполеон не виправдав сподівань, Італія приєдналася до Французької імперії. Яскраві патріотичні, революційні настрої. Домінуючий напрям — класицизм. Провідним жанром італійської неокласицистичної літератури залишається трагедія, в якій вплив Альф’єрі відчувається найсильніше Альф’єрі. Джованні Піндемонте(«Вакханілії»), Вінченцо Монті («Кай Гракх»), Уго Фосколо ("Фієст" і "Аякс"). Розуміння трагедії як школи свободи моралі, героїчний пафос, пристрасті, чітка контрасність позитив-негатив героїв, одноплановість героїв. Тираноборчий пафос і політична пристрасність звільняються від певної абстрагованості й набувають більшої соціально-політичної конкретності. Через це особливість — слабкий розвиток роману (філософський набував сатирично-алегоричного змісту, археологічний). В поезії — поеми у високому класицистичному стилі на громадські, політичні і патріотичні теми; розквіт оди (Монті «Фанатизм», Фосколо «Глобниці», Монті «Маскероніана»). Окрім класицизму, тенденції сентименталізму і преромантизму. В цьому плані помітним явищем є написані на межі століть "Сільські ідилії" Піндемонте, в яких традиція античної буколічної поезії поєднується з новітніми романтичними віяннями.
Як цілісний художній напрям романтизму. Після перший теоретичних маніфестів 1816. Дієва форма супротиву усім формам реакції Реставрації. «Напівсерйозний лист Златоуста синові» Джоані Берше — перший маніфест романтизму! (Берше чітко розмежовує класичну й романтичну літературу, а головну відмінність між ними вбачає у тому, що перша пішла шляхом наслідування античності, друга ж вважає своїм наставником природу й звертається не до минулого, а до сучасного життя.) Основна концепція романтизму як національного мистецтва, одночасно народного і сучасного по духу і що вписується в контекст європейських художніх пошуків. Не відкидати народні принципи, а знаходити плідні імпульси. Вісконті, "Початкові поняття про романтичну поезію" класицизм - мистецтво минулих часів, а романтизм — мистецтво сучасності, П’єтро Борсьєрі «Літературні пригоди одного дня» - неприйняття класицистичних канонів поряд з високою оцінкою Просвітників, їх наслідування. Ермес Вісконті «Діалог про єдність часу і місця в драмі» - новий принцип правдоподібності: відкидати час і місце, важлива єдність дії; відтворення того, що відображаються у часі, поступове зображення еволюції героя. Самобутій жанр історичного роману (Мандзоні).
ДРУГИЙ ЕТАП. На перший план — пропаганда ідей Рісорджіменто. Літ мала описувати титанічних героїв, «творити пісні битви». Драма: Франческо Доменіко Гверацці «Битва при Беневенто», «Осада Франції», Массімо д’Азельйо «Етторе Феррамоска або Барлецький поєдинок», «Ніколо д’Алапі». Провідний жанр — історичний роман. Томмазео «Віра та краса», Сільвіо Пелікко «Мої темниці», «Франческа да Ріміні».
+ Специфіка італійського романтизму у своєрідності його жанрової системи. Майже повністю в ній відсутні такі суто романтичні жанри, як казка і фантастична повість чи оповідання. В поезії не набула значного розвитку балада. Відбувалося зближення ліричної поезії з піснею, але ця тенденція не вилилася в народно-фольклорну течію. Головними її жанрами стають історичний роман і мемуари, історична драма й громадсько-патріотична лірика.