Особливості літератури Рісорджіменто
Етапи Романтизму на тлі історії:
1. 1780-1815 (Наполеон, зародження руху Рісорджіменто за звільнення Італії від чужоземного панування-період становлення Романтизму); 1815-1831 (карбонарії, їх поразка) — ранній Романтизм;
2. 1831-1848 (мандзіністи) - розквіт Романтизму, зрілий Романтизм.
Поштовхом до руху Рісорджіменто послужила Французька революція. Домінуючим напрямом італійської літератури протягом цього періоду залишався неокласицизм, в якому досить виразно проявляється типологічна близькість до французького "революційного класицизму" кінця XVIII ст. Творчість Альфієрі набуває справжнього резонансу й громадсько-політичного значення. (Джованні Піндемонте («Вакханілії»), Вінченцо Монті («Кай Гракх») , Уго Фосколо ("Фієст" і "Аякс"))Розуміння трагедії як "школи свободи й моралі", героїчний пафос, "високі пристрасті", одноплановість і однозначність образів, чітка контрастність позитивних і негативних героїв тощо. Однак у них тираноборчий пафос і політична пристрасність звільняються від певної абстрагованості й набувають більшої соціально-політичної конкретності. В поезії набирає поширення поема на громадсько-політичні й патріотичні теми, витримана у високому класицистичному стилі. (Монті «Фанатизм», Фосколо «Глобниці», Монті «Маскероніана»). «Останні листи Якопо Ортіса» - розчарування італійських патріотів у Наполеоні.
В період 1831-1848 на перший план — пропаганда ідей Рісорджіменто. Літ мала описувати титанічних героїв, «творити пісні битви». Драма: Франческо Доменіко Гверацці «Битва при Беневенто», «Осада Франції», Массімо д’Азельйо «Етторе Феррамоска або Барлецький поєдинок», «Ніколо д’Алапі». Провідний жанр — історичний роман. Томмазео «Віра та краса», Сільвіо Пелікко «Мої темниці», «Франческа да Ріміні».
Специфічна особливість італійського романтизму полягає в тому, що він на перше місце ставив не естетико-художні, а громадсько-політичні проблеми, завдання оновлення літератури і підпорядковував завданням звільнення й оновлення Італії. Часопис «Кончільяторе» - в публікаціях характерне наголошення на активній громадській позиції митця, розумінні романтизму як мистецтва сучасності.