Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Вибір Ореста в упокореному Аргосі (за п'єсою Ж. П. Сартра «Мухи»)

П’єса «Мухи» була створена Жаном-Полем Сартром у 1943 році. Жанр — філософська драма. В основі «Мух» лежить давньогрецький міф про вбивство Орестом своєї матері Клітемнестри і її коханця Егісфа. П’єса - своєрідний ланцюг філософських міркувань, присвячених проблемі свободи людини. Зайнятий німцями Париж, з закритими віконницями і світломаскуванням, нагадував Сартру стародавній Аргос, побачений очима Ореста, і тому він увів персонажа, що закликатиме жителів до непокори і опору.

Перший акт «Мух» це неспішне, реалістичне оповідання про минуле та сьогодення. Другий акт - схожий на трагедію чи драму. Третій акт - ланцюг філософських міркувань, присвячених проблемі свободи людини. Вільним в «Мух» є головний герой - Орест. Він приходить в Аргос людиною без минулого, з душею, подібною «чудової порожнечі». він вільний від спогадів, людей, почуттів. У нього немає ні прихильності, ні бажань.

Орест був сином короля Агамемнона, якого вбив Егісф. Зросши на чужині, Він повертається до рідного Аргоса. На центральній площі стоїть статуя Юпітера, обліплена мухами. Це покаяння богині ерінії. Орест не розділяє щорічне всенародне каяття Клитемнестри та Егісфа, бо він не причетний до їх злочину. У Ореста є риси молодого французького інтелектуала, що вірить у право людини на свободу вибору, у свою відповідальність за власні вчинки, за долю інших людей.

Після зустрічі з Електрою Орест, не зважаючи на попередження Юпітера, вирішує залишитись у місті. Він хоче донести жителям Аргоса, що їх існування «паскуднє, прісне, позбавлене будь-якої було мети». Електра виступає за життя із простими людськими радощами, за це вона покарана. Вона підбурює брата на помсту, а він погоджується на це, щоб звільнити народ від царя і цариці, які змушують людей постійно пам’ятати про скоєні злочини.

Після вбивства царя Егісфа у Ореста з’являється свідома спрага помсти, він прагне помститись і матері. З цим до нього приходить усвідомлення справжньої свободи людини. Воно полягає у свободі вибору свого подальшого шляху, у відмові підкорятися волі богів. Здійснюючи злочин, Орест не відчуває докорів сумління, вважаючи, що робить добре діло. Вбивство Егісфа, а потім і Клітемнестри робить його іншою людиною. Він вирішує завжди нести на собі тягар свого злочину, відмовляється забути про нього, не дивлячись на умовляння Юпітера. Ця тяжка ноша злочину і є свободою для Ореста. На відміну від Ореста Електра, як і всі жителі Аргоса, позбавлена істинного розуміння свободи. Вона може тільки мріяти про неї, але жити з нею - їй не під силу: вона починає каятись. Електра відрікається від брата, і Орест залишається зовсім один перед обличчям розлюченого натовпу.

Фінальна суперечка між Юпітером і Орестом, Богом і Людиною відкриває екзистенціальну ідею п’єси: люди бояться свободи, бо вона показує їм істинний сенс існування. Свобода, на думку Юпітера, показує всю безглуздість людського життя, потворного і самотнього. Свобода для Ореста означає вигнання, він відмовляється покаятись, хоча за це Юпітер йому обіцяє трон Аргоса (він належить йому по праву). У Сартра - вбивство Клітемнестри - обов'язкова умова свободи. Але свобода робить Ореста одиноким. Орест бореться з Юпітером за право бути вільним. Свобода Ореста тісно пов'язана із затвердженням його існування, що стає необхідністю. Вона вже не належить Орестові, тому що він не може від неї відмовитися.

Орест вважає своїм обов’язком поділитися з людьми своїм знанням, яке відкрилося йому після вчиненої помсти. У фінальному монолозі Орест говорить людям про свою до них любов. Відмовившись від трону, Орест йде з міста, звільняючи громадян Аргоса від мух каяття, взявши на себе провину, яка до того була перекладена на плечі жителів всього міста. Він хоче, щоб вони спробували почати життя заново. Він іде і забирає із собою усіх мух.

П'єса — своєрідна дискусія про екзистенціалізм, вчення про те, що в світі не існує об'єктивної моралі і що люди мають право на вільний вибір, на «буття для себе». У кожної людини є свобода: Орест каже, що сам Юпітер «створив людину вільною», тож людина має сама творити своє життя, робити вибір, помилятися, жити із цим вибором. Він відмовляється покаятися перед Зевсом за вбивство своєї матері, Клітемнестри, а також її коханця Егісфа - вбивці свого батька Агамемнона. В результаті «вільного вибору», відповідальності за свій вчинок, Орест звільняє своє місто від іриній.

Орест йде, залишивши Аргос таким же, як і до свого приходу. На місце Клітемнестри, встала Електра, як дві краплі води схожа на матір. Геройство Ореста, його гучні промови - все це ні до чого не призводить.