Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Характеристика роману «Володар мух» (або «Шпиль»)

Перший алегоричний роман В. Голдінга «Володар мух» (1954) написаний як полеміка з твором «Кораловий острів» . Р. Баллантайна. Автор використовував досвід війни. «Володар мух» — твір-пересторога, вказівка на те, чим може закінчиться для цивілізації прихильність ідеям нацизму і фашизму.

Роман вважають антиробінзонадою, антиутопією, філософсько-алегоричним романом. У своєму романі Голдінг показав позачасову сутність людської натури — гріховною, страшною. На думку англійського письменника, зло сидить в середині кожної особистості і штовхає на страшні, абсурдні вчинки і за умов відсутності контролю в людині виявляються інстинктивні сили, що можуть призвести до трагічних наслідків. У «Володарі мух» природа людини зображається як результат роз’єднаності основних її іпостасей: тваринного начала, раціоналізму, ірраціоналізму та моралі. Цей трагічний конфлікт був покладений в основу системи алегоричних персонажів.

Роман насичений символами — острів у вигляді корабля як традиційний символ держави, пожежа в останній главі твору як руйнування, в якому горить не тільки острів, але моральні та духовні цінності людини, мушля — символ порядку, буржуазної демократії та парламенту. у творі зображення природи змінюється в залежності від ситуації та поведінки дітей. Образ Володаря мух - визначальний. Звір - Це втілення інстинктивного страху дітей перед невідомим і темного, звірячого начала у людині.

Зав’язка роману - знайомство Ральфа і Хрюші, що зустрілися після авіакатастрофи. Зібрані гласом морського рогу діти (малюки, п’яти-шести років і підлітки — десяти-тринадцяти) спочатку намагаються зберегти на острові культурні та цивілізаційні основи своєї країни. Хлопчики встановлюють правила. головним є підтримка задимленого багаття. Вогонь в творі стає символом життя — він служить надією на порятунок. Життя на острові йде майже ідеально: Ральф сприймає новий світ як ідилію. Інші діти спочатку ставляться до ситуації як до гри: будують піщані замки, хористи на чолі з Джеком Меридью стають «мисливцями».

Але коли Джек розуміє, що може вбити порося, полювання перетворюється на спосіб життя. хористи змінюються - вони наносять на обличчя кровожерливі маски і віддаються жадобі вбивства. мисливці перетворюються на дике плем’я на чолі з Вождем, чиї накази виконуються беззаперечно. Нова вседозволеність поглинена первісним страхом перед невідомим Звіром, вирішує умилостивити його насадженою на палицю свинячою головою. Коли та протухає, навколо неї збираються мухи, перетворюючи голову в матеріалізований вигляд Зла.

Образ Звіра в романі співвідноситься з образом Диявола. Спочатку Звір з’являється в нічних кошмарах малюків, які бачать його як «змія», що висить на деревах. Ральф вважає Звіра вигадкою, Хрюша заперечує його існування, решта хлопців бояться того, хто може їх убити, не підозрюючи, що боятися треба самих себе. Найслабкіший Саймон, розмовляючи з головою, отримує відповідь про те, що Звір — це «невіддільна частина» його самого.

Повноцінний Звір складається із сукупності маленьких «звірів». Здичавілі мисливці почавши з знищення свиней, закінчують вбивством собі подібних. Спочатку полювання на людину вони маскують під гру. Потім звірячі інстинкти виходять назовні і вбивство відбувається по-справжньому. Але кожен воліє міркувати, що подія з Саймоном —нещасний випадок. Подальше вбивство Хрюші, вчинене при світлі сонця, і цькування Ральфа служать кульмінацією «Володаря мух».

збожеволілі діти випускають свого внутрішнього «Звіра» на волю і зупиняються тільки в присутності більш грізної, творчої сили англійського офіцера. Він стає прообразом вищого божественного початку, що однією своєю присутністю переміг Диявола.

Художні образи хлопчиків співвіднесені в романі з конкретним людським початком: Ральф — добрий, культурний, прагнучий до порядку, що не боїться відповідальності; Хрюша — недорікуватий, розумний, вміючий міркувати винахідник; Саймон — слабкий, зрящий в корінь філософ-індивідуаліст; Джек — владолюбний диктатор; Роджер — догідливий слуга і жорстокий садист; близнюки Ерік і Сем — прості, що пливуть за течією люди, які симпатизують добру, але схиляються під грубою силою; малюки — ще незміцнілі особистості, що не встигли зробити вибір між добром і злом, але відчувають останнє інтуїтивно.

Смерть головних героїв відображає процес втрати в тоталітарному суспільстві загальнолюдських цінностей. Спочатку гине Саймон — людська совість, далі Хрюша— уособлення технічного прогресу, на черзі Ральф — самостійність мислення. І коли Ральф плаче в кінці роману, він оплакує втрачену чистоту невідання, похмуру темноту людської душі, смерть істини, тобто не тільки загибель своїх друзів, але й майбутню загибель всього людства, якщо воно не знайде в собі сили протистояти злу. А Ральф повернеться в це страшне суспільство не беззахисним, а озброєним проти зла. Він став мудрішим.

Голдінг не перестає вірити в перемогу людини над злом у власній душі. Він співчуває тим, хто багато страждав та неодноразово опускався до гріха. Він спонукає відчути в людині постійну присутність гідності та прагнення кращого.

Безлюдний острів у «Володарі мух» стає символічним зображенням Землі, на якій створюються (громада Ральфа і Хрюші) і руйнуються цивілізації (плем’я Джека), утворюються нові держави (поділ хлопчиків на два табори), починаються дипломатичні переговори (Ральф — Джек), відбуваються війни (Джек, Моріс і Роджер нападають на Ральфа і Хрюшу), формуються нові релігійні погляди (поклоніння «Володаря мух»).

Загальний намір "Володаря мух" автор пояснив так: "У цьому творі осмислено трагічний історичний досвід людства XX століття - Другу світову війну з її небувалою жорстокістю ядерних бомбардувань та винищення народів, тоталітарні режими, за яких людину було скинуто з п'єдесталу творця і зведено до ролі "гвинтика" в соціальному механізмі.

Висновки письменника з роману близькі до філософії екзистенціалізму: всі трагедії існування людини у світі невідворотні, їхні причини крилися у споконвічній меншовартості людської природи.