ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Sleepagotchi

#TotalHash
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Постмодернізм: характеристика, своєрідність англійського постмодернізму

Постмодернізм (лат. post — після, за і франц. modernisme — сучасний) — напрям, який прийшов на зміну модернізму. Постмодернізм з'явився на Заході у другій половині XX століття і став визначальним напрямом в естетиці. Цей термін уперше вжив Р. Ранвіц у праці "Криза європейської культури" (1917 p.), але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі й малярстві. постмодерністами називали представників "чорного гумору" (К. Кізі, К. Воннегута, Д. Геллера). Постмодерністські твори нагадували палімсест, з-під нового шару якого проступав старий текст.

Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Постмодерністи переконалися в марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги змінити світ й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування всіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії.

Найголовнішою ознакою літератури постмодернізму була її гіперрецептивність- яскраво виражена схильність до рецепції будь-яких фактів із культурно-історичного дискурсу всього людства; передовсім і найактивніше - із творів світової літератури, різних елементів їхньої форми і/або змісту: сюжетів, мотивів, образів, концепцій, жанрів, сцен, цитат, міфів. Найпродуктивнішою формою реалізації гіперрецептивності була інтертекстуальність. Її класичне визначення належало французькому філологу й семіологові XX ст. Роланові Варту. Знаковим для постмодернізму стала образ-модель лабіринту, що став компонентом цікавого символічного трикутника ("Лабіринт", - "Всесвіт" - Бібліотека) у творчості видатного аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса ("Дім Астеріона"). Традиційними творчими засобами, якими послуговувався постмодернізм, була пародія, ілюзія, гра, містифікація, карнавалізація тощо. Стильові риси художньої мови реалізувалися у художніх засобах порівняння, метафори, алюзії, ремінесценції, іронії.

У постмодернізмі панує тотальна іронія, загальне осміяння і глузування з усього. Художні твори характеризуються настановою на іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Ознакою постмодерністської літератури є так званий пастіш. Він є специфічним варіантом пародії, яка у постмодернізмі змінює свої функції. Важливим є принцип гри. Класичні морально-етичні цінності переводяться в ігрову площину. Герой літератури постмодернізму — людина, яка почувається «дуже незатишно у холодному всесвіті» (У. Еко), є розгублена, усамітнена, яка втратила духовні орієнтири, зневірилась в ідеалах минулого.

Англійський постмодернізм: узгоджується з прагненням до чіткого формування, одержимий історією, більш обґрунтований, має соціокультурну спрямованість. Яскравим представником є Дж. Фаулз. Англійський постмодернізм починався в 60-і рр. В контексті реалістичної традиції , яка відроджувалася. Англійський постмодернізм якийсь час виступав в образі реалізму. Але в інтертекстуальності англійського постмодернізму сильніше, проявляється опір тексту, який був стилізований або пародійований. Анахронізм виставляється напоказ .

Не вступаючи в конфлікт із класикою, включаючи її до своєї орбіти, англійський постмодернізм водночас дистанціюється від неї, відміняючи ряд її канонів: величне замінюється дивним, трагічне - парадоксальним. Світ уявляється постмодернізму складним, хаотичним, багатоманітним, кращий спосіб його засвоєння - ігровий, естетський. Звідси характерна риса постмодерністської культури, як іронія, насміхання.

Одним з головних принципів англійського постмодернізму стала "культурна опосередкованість", або коротко — цитата. Отже, залишається лише повторювати відомі істини, цитувати відомі вислови. Постмодерністи сприймають реальне життя як театр абсурду, апокаліптичний карнавал, у якому людина втрачається, перетворюючись на маску, маріонетку. Сюжети постмодерністичних творів — це алюзії на сюжети творів минулих епох.

Характерними рисами постмодернізму є:

- епістомологічна непевність(недовіра до будь-якої пояснюючої системи знання. Людина послуговується тим, що сама і створила).

- фрагментарність, іронічність(використовує досвід попередніх епох в іронічному сенсі), принцип вільного поєднання жанрів та стилів, відсутність самозаглибленості, карнавалізація, - принцип творчої гри читача з текстом; свідома пародійність.

- своєрідна структура: за моделлю ризоми - певна модель, коли немає центру, а лише розгалужена сітка; ці доріжки можуть пересікатися (Фаулз «Маг»).

- принцип подвійного кодування(підходить для масового і елітарного читача).

- перетворення тексту на колаж: міксування різних площин, як наслідок - принцип нон-селекції, який реалізується у взаємозамінності частин тексту.

- самокоментар-розудми про сам процес написання твору).

- постмодерністська чуттєвість: світ як хаос, децентрований, позбавлений логічно-наслідкових зв’язків та ціннісних орієнтирів. Ієрархічно впорядковані елементи.

- взаємозамінність частин тексту.

Постмодернізм розвивається у жанрах фантастичної притчі, роману-сповіді, антиутопії, оповідання, міфологічної повісті, соціально-філософського і соціально-психологічного роману та ін. Жанрові форми можуть поєднуватись, відкриваючи нові художні структури. Серед інших характеристик— невизначеність, деканонізація, кариавалізація, театральність, гібридизація жанрів, співтворчість читача, насиченість культурними реаліями, «розчинення характеру» (повна деструкція персонажа як психологічно й соціальне детермінованого характеру), ставлення до літератури як до «першої реальності» (текст не відображає дійсність, а творить нову реальність, навіть багато реальностей, часто незалежних одна від одної). А найпоширенішими образами-метафорами постмодернізму є кентавр, карнавал, лабіринт, бібліотека, божевілля.

Попередниками літературного постмодернізму визнані Д. Джойс, У. Фолкнер, Г. Гессе, Р. Музіль, Х. Л. Борхес, Г. Міллер. Серед перших виразно постмодерністських творів — романи Умберто Еко «Ім'я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985), Томаса Пінчона «Веселка гравітації» (1973).



ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Gold eagle bithub_77-bit bithub_77-bit bithub_77-bit