Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Характеристика новели Т. Пінчона «Ентропія»

В 1960 році Пінчон опублікував оповідання "Ентропія". За задумом автора твір мав представляти собою картину часу, в якій найгіршим відчуттям для кожного, хто вступав у життя, було відчуття, що час ніколи не закінчиться.

Ентропія - термін точних наук, вживається в термодинаміці, кібернетиці, теорії інформатики. Ентропія може інтерпретуватися як міра невизначеності (невпорядкованості) деякої системи. Ідея застосувати закони термодинаміки до соціальної реальності прийшла до Пинчон від Генрі Адамса, американського історика, політика і письменника (1838 - 1918).

Назва новели Пинчона - своєрідне іронічне дослідження сучасної суспільної макроструктури. Так, в рамках теорії інформації вона розглядається як характеристика системи, пов'язаної з спотвореннями при передачі інформації. Саме ентропія відповідальна за "шум" на лінії зв'язку. Саме "шум", викривлення "сигналу" і хвилює Саула. Зростання ентропії означає в даному випадку неможливість передачі інформації - шум, за словами Саула, глушить сигнал: осмислені слова витісняються службовими, як у мові Мітболла, або не мають сенсу для одного зі співрозмовників, як це відбувається в разі Саула і Міріам. Неможливість комунікації стає однією з головних тем розповіді: поліглоти в квартирі Мітболла говорять на багатьох мовах, майже не слухаючи один одного, мова Каллісто є монологом, розповідь Крінкла про Дейва абсолютно безглузда і т.д.

Твір існує як можливість додати остаточності, насмішкувато закарбувати, а відтак зчистити з себе порожній, тягучий, болотяний час, а разом з тим часом знайти компроміс з тим часом, утворюючи складну систему віддзеркалень. В «Ентропії» виражається характерне відчуття, що все вироджується.

Лютий 1957 р Вашингтон - час і місце дії «Ентропії» - чітко визначено. У «Ентропії», як у вертепі, дія відбувається одночасно на двох поверхах новелістичної сцени. Як і належить, за традицією, «внизу» відбувається «низька комедія». Протистояння «верхньої» і «нижньої» сцени зведено до трагіфарсу, що є домінуючим для «чорного гумору» і постмодернізму.

Нижній поверх, де спілкуються інтелектуали, наповнений шумом, він відчинений для зовнішнього світу, він наповнений різними імітаціями (музиканти або слухають класичну музику в записах, або «розігрують» п'єси без інструментів). Тут спілкуються інтелектуали, але все зумисне занижено, шаржоване: шампанським запивають бензадріл, до грудей притискують бутель з випивкою навіть уві сні, п'яні дівчата засипають просто у ванні, а господар хоче сховатися від гостей в туалеті.

Верхній поверх — це символ гармонічності, правильності, але в цьому замкнутому витонченому просторі не вистачає повітря. Тут все одухотворене, вишукане. Понад всім цим розгулом інтелектуал Каллісто сім років вибудовував оранжерею, старанно оберігаючи дихання своє і своєї дівчини Обадеш. Він живе в повній ізоляції від хворого світу, в якому встановилася незмінна температура, що і свідчить про його неухильне наближення до ентропії, перебирає в пам'яті основні віхи новітньої історії, культури. Як символ життя, яке він зобов'язався зберегти, він вигріває пташеня. Але знову перемагає іронія: заблукавши в своєму минулому, він і не помітив, коли зупинилося пташине серце. Обадеш, дитя природи і гармонії, розбиває шибку вікна. Вулиця, хаос вриваються в штучну атмосферу оранжереї. Але те, що температура ззовні залишається 37 градусів і погода нарешті змінюється, символізує, що світ все одно приречений до ентропії.

Нагорі Каллісто говорить про термодинамічну ентропію; внизу Саул (сприймала світ подібно звукам, В світі розповіді вона персоніфікує гармонію, тремтячу під "безладним натиском переривчастих і безглуздих сигналів".) - про комунікаційну. Так, верхній і нижній поверхи співвідносяться з інтелектуальною і чуттєвою складовими людської психіки (або - всього суспільства), а також - з різними драматичними жанрами. Ентропія на «верхньому» поверсі, використана як термін статистики (між Каллісто і Обад немає безладу, допоки Обад не розбиває скло), а на «нижньому» як в теорії інформації (Саул говорить про причини розлучення з дружиною з точки зору інформатики, за її законами людське спілкування виявляється неможливим, тому що ти говориш дівчині «Я люблю тебе», а слово «люблю» тлумачиться неоднозначно).

Коло замикається. Перша фраза новели повідомляє, що вечірка у Мітболла Маллігана триває вже сорок годин - зло християнської віри саме на сороковий день душа померлого відлітає від землі. Таким чином, смерть пташки є доказом тези про невідворотне слідування сучасного суперіндустріального суспільства до бездуховності.

На землі все знаходиться в русі і дії: йде дощ, йшов сніг; гості з'являються звідусіль (навіть залазять у вікно по трубі), переміщаються, п'ють, грають, б'ються ... Але все це - лише імітація: псевдовесна, псевдореволюціонери, псевдоспілкування. Спілкування стрімко рухається до ентропії.

Культура в новелі виступає більш можливою реальністю, ніж сама дійсність. найширше вживання культурних явищ переводить текст в площину інтертекста. автор "Ентропії" визнає за хаосом і безладом своєрідну чарівність. Він виявляється єдиною протиотрутою проти того Порядку, який несе світова бюрократична система.

новелі Пинчона характерні: вичерпаність і абсурдність основних постулатів постіндустріальної цивілізації, тому, сумніви в їх життєздатній потенції; іронія як домінуючий прийом; використання культурної реальності, нарівні із соціальною, побутовою і т.п.; широке впровадження пародії; імплікація наукових підходів (і то - іронічна); поєднання високого мистецтва з поп-культурою, кітчем; трагіфарс як основна тональність і т.п.