Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творча неповторність Пруста. Цикл «У пошуках утраченого часу» (традиція та новаторство)

Творчість класика французької літератури Марселя Пруста є одним із тих мистецьких явищ, які справили найбільш радикальний вплив на світові культурні процеси минулого століття і до нашого часу залишаються активними чинниками літературно-естетичних і філософських шукань людства. Фiлософсько-естетичнi погляди Пруста частково спiвпадають iз вченням А. Бергсона, його свiтосприйняття грунтується на iнтуїтивiзмi, тому цей письменник зображує внутрiшнє життя як "рух свiдомостi", навiть простiр i час постають у його творах чимось суб'єктивним. Марсель Пруст доходить висновку про нереальнiсть суспiльного життя, неможливiсть кохання i взаєморозумiння, отже саме iснування людини, на його думку, є "втраченим часом", а єдиним реальним сенсом буття - мистецтво. Пруст в чомусь продовжив французьку традицію Бальзака, Флобера, Золя, а в чомусь був новатором. Новаторство Пруста — в його погляді на справжню сутність людської особистості і в механізмах оприявлення до особистості. Час для М. Пруста і його героїв складається із пам’яті, відчуттів і переживань. Творча неповторність Пруста: Звернення до дрібниць життя, щоб знайти у малому велике; Увага до звуків, смаків, кольорів, запахів, які збудили забуті враження, ототожнили твір з естетикою імпресіонізму; Песимістичність сприйняття світу; Доведення самодостатності і безмежності людської душі.

На початку 20 ст. помирають батьки, зосереджується над циклом « У пошуках втраченого часу» (1910 -1922) Цикл складається з 7 романів:1) На сванову сторону 2) У затінку дівчат-квіток. 3) Сторона Германтів. 4) Содом і гомора. 5) Полонянка. 6) Утікачка. 7)Віднайдений час. Структура роману - реставрація, відтворення дріб'язків буття з радісним почуттям, тому що в такий спосіб знаходиться втрачений час. Розвиток образів - у порядку пригадування, відповідно до законів суб'єктивного сприйняття. Тому відстороняється загальноприйнята ієрархія цінностей, значення визначає Я, а для нього поцілунок матері більше значимо, чим катастрофи світової війни. "Втрачений час" - це метафора часу, прожитого героєм. А уся книга розповідає про пошуки скарбу - часу, де схованкою є минуле.

Пруст поставив собі за мету створити "суб'єктивну епопею", яка відображала не події, що правлять світом, а психологічні процеси, котрі визначають стан суспільства. У романі відсутні ознаки історичного часу, а був наявний психологічний, духовний час, який складався із пам'яті, відчуттів і переживань. Саме увага до звуків, смаків, кольорів, запахів, які пробудили забуті враження, дала змогу порівняти твір з естетикою імпресіонізму. У романі «У пошуках утраченого часу» необхідно увиразнити своєрідність новаторства Пруста: вирішення теми мистецтва та митця у світі. Ще одним засобом самопізнання і пізнання світу, за Прустом, є мистецтво. Погляд письменника споріднений погляду живописця. За його думкою, мистецтво - це єдина можливість "вийти з себе" і "побачити інших", переконатися в існуванні інших людей, повернути "втрачений час".)