Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Притча про браму правосуддя у контексті роману «Процес»

У передостанній розділ роману «Процес» Кафка включив притчу «Перед брамою Закону». Притча є розгорнутою метафорою конфлікту індивіда і вищої інстанції.

У притчі розповідається про чоловіка, який прийшов до брами Правосуддя, аби пройти повз неї та наблизитися до Закону. Біля брами стояв охоронець, який перегородив чоловікові шлях, сказавши, що зараз увійти не можна. Брама відкрита, поселянин намагається туди зазирнути. Сторож сміється і каже: «Якщо тобі так не терпиться - спробуй увійти, не слухай моєї заборони. Але знай: могутність моя велика. Але ж я тільки найменший з вартових. Там, від спокою до спокою, стоять охоронці, один могутніший за іншого». Поселянин, злякавшись, сідає біля воріт і чекає. Чекає неділі, місяці. Іноді він намагається підкупити охоронця, а той бере хабарі: «Беру, щоб ти не подумав, що щось упустив». І знову все йде як і раніше: один стоїть у відкритих воріт, інший, нудячись в очікуванні, сидить.

Проходять роки, чоловік старіє, слабшають його очі, проте «тепер, у пітьмі, він бачить, що незгасле світло ллється з брами Закону». Перед самою смертю він запитує охоронця: «Всі пориваються до закону. Як же так вийшло, що за багато років ніхто, крім мене, не домагався, щоб його впустили?». На це охоронець відповідає: «Тут ніхто більше не міг шукати доступу, бо цей вхід призначено тільки для тебе. Тепер я йду і зачиняю браму».

Священик, що розказав притчу, має своє пояснення щодо притчі. Одне з них таке: «Правильне сприйняття явища і неправильне тлумачення того ж явища ніколи повністю взаємно не виключаються». Повноти й істинності тлумачень важко осягнути.

В притчі поселянин - це проста людина, що є символом людства. Він наділений нерішучістю, боязливістю, але разом з тим терпляче та наполегливо чекає дозволу пройти. Надія не покидає його аж до скону. Він взяв з собою всі свої добрі справи, але не впевнений, що їх достатньо щоб пройти. Тому ними він намагається підкупити, задовільнити сторожа, отримати його схвалення. Весь час поселянин сидить біля брами на лавці. Істина поруч з ним, але він не спроможний переступити поріг. Поселянин, як і переважна більшість людей, майже не замислювався про те, щоб увійти в свої двері - все його увага була прикута до стражу. Причому до такої міри був на ньому зосереджений, що розглянув його аж до бліх в комірі.

Охоронець же виконує свої функції, а перед поселянином постає свобода вибору. Але людина вибирає вторований шлях банальної логіки - шлях пристосуванства, соціальної інерції з оглядкою на інших, які забороняють.

Охоронець, з однієї сторони, це уособлення бюрократії, яка всіма засобами дурить простим людям голову і не допускає їх до Закону. Це персоналізований Закон, корисливий і лукавий. Він не має права зупиняти, але залякує невідомістю. Охоронець - це власна логіка і раціоналізм. Тільки той що має сильну відвагу може знехтувати його словами.

З іншої сторони, охоронець- це друге «я» прохача. Це поселянин сам собі не дозволяє проникнути в надра Закону. Він сам постійно відкладає початок розумного життя, виправдовуючи себе страхами перед іншими охоронцями. Поведінка поселянина - це метафора «неналежного» існування, прикметами якого є відсутність свободи, недолік гідності і мужності. Поселянин не випробував всі можливості, тому пред'являти рахунок до «вищого судді» не має права. Звинувачувати треба не закони буття, вважає письменник, а самого себе.

Сторож і прохач однаково бояться, однаково обмануті. Вони не увійшли у Браму Закону. А перебуваючи поза Законом, ми залишаємося в полоні первісних потреб і страхів. Це стан поза культурою і цивілізацією.

"Не людина для закону, закон для людини». Правильно зрозумілий закон призводить до Бога, неправильно зрозумілий не пускає до нього.

Притча розповідає про недоступність Закону, який уособлює справедливість, розумний початок нашого життя. І в той же час про його доступність. Закон не є дозволом. Закон - це завойоване нами право. це наша власна воля, колективна і розумна. Притча - це повчання про нестачу відваги у героя.