Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Тематика та поетика ірландських саг. Образ Кухуліна

Ірландський епос створювався в період з II по XII ст. на основі родових місцевих переказів. Суспільне тло: збереження архаїчних рис піктів (матріархат, кам’яні знаряддя, перекази), скандинавський вплив і елементи християнства та античності; родовий лад, общинна власність на землю, влада старійшин роду, міфологія, одухотворення природи, жорстокі звичаї, викрадення худоби. Епос (II-XII ст.) — скели (≈саги, одразу прозою (!) з поетичними вставками в напружених патетичних місцях): старійшини → друїди (жерці-заклиначі) → барди (поети, співці, музиканти) і філіди (законознавці, вчені, радники, оповідачі) → народні співці. Саги (~280) відтворити побут, вірування і уявлення язичницької Ірландії, багато фантастики, теми мореплавства і кохання, образи сідів (невисокі вічно молоді напівбоги). Класифікація саг: героїчні (зображення військової доблесті героя, битви, походи, змагання) та фантастичні (романтичні, переважає вимисел) саги. Вплинули на розвиток західно-європейського рицарського роману: історія «Переслідування Діармайда і Грайне» + «Вигнання синів Уснеха» і «Повість про Байле Доброї Слави» → «Трістан та Ізольда»

Найдавніші — саги уладського циклу (історично достовірні, чіткі, алегоричні й пишномовні, Пн. Ірландія, > 100 саг). Основне ядро уланського циклу, мабуть, склалося між III—VIII ст. Герої: король Конхобар, його племінник богатир Кухулін — син бога світла й ремесла Луга та сестри короля уладів Конхобара. У семирічному віці, одержавши зброю, Кухулін став непереможним воїном.

Краса і відвага юнака так хвилювали серця дівчат і жінок, що мужі Ірландії вирішили якнайшвидше одружити його. Батько красуні Емер («Сватання Емер»), не бажаючи розлучатися з дочкою, поставив перед женихом важкі умови. Виконуючи їх, Кухулін побував у Шотландії, у королеви-чарівниці Скатах, де оволодівав секретами військового мистецтва. Тут він переміг багатирку Айфе, вона народила йому сина. У майбутньому Кухулін вб'є його на поєдинку, батько і син при зустрічі не пізнають один одного (це дуже поширений мотив в народно-героїчному епосі Заходу і Сходу).

У поетичній біографії Кухуліна звертає на себе увагу сага «Хвороба Кухуліна», в якій розповідається про любов Кухуліна до фантастичної істоти, сіди Фанд. Сага відзначається тонким психологізмом: в ній передані суперечливі почуття, що мучать Кухуліна — подружня вірність і пристрасне кохання до чарівної Фанд. Фантастична сіда постає в образі юної жінки з ніжним серцем, вона сама відмовляється від коханого, зрозумівши, що в Емер є права на Кухуліна і що вона гідна бути дружиною героя.

Про події, важливі для всього племені, розповідається в монументальній сазі «Викрадення бика із Куалнге». У ній особливо виразно виявилась глибоко народна основа героїчного образу Кухуліна. На уладів напали злі й жорстокі вороги на чолі з могутньою королевою Медб (причиною війни була відмова продати їм бика). Улади-чоловіки у той час були уражені магічною хворобою, і тільки Кухулін (здоровий завдяки божественному походженню) став на кордоні біля броду на захист країни. Протягом трьох місяців, без сну, в незліченних боях самовіддано захищав він Улад. У центральному епізоді саги з великим драматизмом змальовано поєдинок двох богатирів. Кухулін і Фердіад, представники ворогуючих племен, змушені вийти на смертельний двобій, але вони побратими, в юності разом навчались ратній справі. В день вони б'ються, а вночі Кухулін посилає Фердіаду ліки від ран, а Фердіад постачає Кухуліна смачними напоями та їжею. Перемігши Фердіада, Кухулін плаче над його тілом, нарікаючи на тих, хто змусив побратимів узятися за «скорботну справу».

Велична сага «Смерть Кухуліна» розповідає про героїчну загибель богатиря. В ній особливо підкреслюється патріотизм народного героя. Вороги знову напали на Улад. Вони знають, що вбити Кухуліна можна тільки його власним списом, тому погрожують ганьбити його рід у «злих піснях», якщо він не віддасть їм своєї зброї. Жертвуючи собою, Кухулін віддає спис і гине. Тяжко поранений, він прив'язав себе перед смертю до високого каменя, щоб померти стоячи. В народній поетичній свідомості цей факт не сприймається однозначно. Загибель патріота-богатиря — трагічна необхідність, але й залежність його від традиційних звичаїв та магічних настанов, що зафіксовано у сазі: «Три недоліки були у Кухуліна: те, що він був надто молодим... надто сміливим... надто вродливим». Тематична єдність цього великого циклу зумовлена й тим, що всі саги пройнято ідеєю захисту рідного краю, вірою в те, що народ здатний витримати всілякі випробування. Кухулін героїзований передусім як захисник племені від ворожих йому сил. У його образі втілений героїчний та етичний ідеал усієї стародавньої Ірландії. Народному герою властиві незламна міць, військова доблесть, почуття високого патріотизму; він вірний слову, друзям, законам гостинності, чуйний до чужої біди. Сам Кухулін так характеризує свої вчинки: «Гордий я в могутності й доблесті своїй і здатний охороняти рубежі країни від зовнішніх ворогів. Я — захист кожного бідняка, я — бойовий вал усякого міцного воїна. Я даю задоволення скривдженому і караю провини сильного». Все це нагадує риси ідеальної рицарської етики періоду розквіту феодалізму і свідчить про те, що вищі ідеали середніх віків формувалися в народному середовищі і генетично були ідеалами народними.

Героїзація та ідеалізація образу Кухуліна досягається прийомами архаїчного епосу (фантастична гіперболізація, казково-міфологічні риси тощо). Кухулін зображений як людина, яку сама природа виділила серед інших: сім зіниць було в королівських очах його, по сім пальців на кожній руці та нозі. Особливо прекрасним здавався одноплемінникам Кухулін у стані бойового запалу. Від люті він дивно роздувався, над головою його з'являлись блискавки. Одне око западало в нього вглиб голови так, що чапля не могла би його дістати, а друге викочувалося назовні, як казан, в якому варять теля. Уладські жінки, закохані в Кухуліна, добровільно осліпляли одне око.

Саги уладського циклу, завдяки високим поетичним властивостям, стали взірцем для інших кельтських циклів. Яскрава фантастика поєднується в них з конкретністю картини варварської жорстокості, з душевною тонкістю і психологічною глибиною у зображенні інтимних почуттів і людських пристрастей. Стиль саг чіткий, ясний і водночас прикрашений пишномовними метафорами, епітетами, алегоричними образами.

Важливою частиною ірландського епосу є цикл Фінна, який складається з саг, створених у племені феніїв. Саги цього циклу мають ускладнений сюжет, в якому тісно сплелися героїка і фантастика. Головним героєм їх є король Фіни, у нього був син Ойсин (Оссіан), який складав пісні. У другій половині XVIII ст. з посиленням інтересу до народної творчості, сюжетами окремих саг та ім'ям Оссіана скористався шотландець Джеме Макферсон, який створив і видав підробку - збірку «Пісні Оссіана». І хоч літературну містифікацію було викрито, «Пісні» користувались великим успіхом і пожвавили інтерес до творчості кельтів, а також до старовинних творів, що сприяло розвитку романтичної поезії. «Пісні Оссіана» викликали захоплення Карамазіна, Пушкіна, Жуковського.