Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Давньоскандинавська література. «Старша Едда». Поезія скальдів. Саги: тематика, художні особливості

Данія, Швеція, Норвегія. Общинно-родовий лад, велика патріархальна сім’я. Конунги — вожаки племен і союзів, бонди — вільні землероби, тінзі — загальне зібрання всіх вільних. Суворий північний клімат, древньогерманські «магічні» руни. Епоха вікінгів (рубіж VIII-IX ст.) — масова експансія скандинавців, глибокі зрушення у сферах життя. Розквіт «звіриного» (тератологічного) стилю в образотворчому мистецтві, поезії скальдів зі складною символікою. Близько 870 р. норвежці відкрили Ісландію, освоєння до 930. Створення суспільства з докласовим родовим ладом (бонди (вільні общинники) і годі (старійшини, жерці й судді)), верховний орган правління — все ісландські народні збори «альтиг» - колиска ісландської літератури. У 1000 році прийняли християнство, що ще 2 ст. співіснувало з язичництвом. Внутрішні розбрати у середині XII ст. зі зміцненням хьовдінгів (родової знаті), 1262 — втрата незалежності, влада норвезьких королів. Література відтворила язичницьку старовину, вищий ступінь художньої свідомості.

«Старша Едда» (2 половині XIII ст., але це список з старішого рукопису, ввійшли тексти IX-XII ст.). Знайдено в XVII ст., тоді й названо за аналогією з книгою ісландця Сноррі Стурлусона (його «Едда Молодша»). 29 анонімних пісень, 10 міфологічних і 19 героїчних, засновані на алітерації, є і проза, відображення світосприйняття доби розкладу родового ладу. Алітерація, має народно-поетичну основу. В ній присутні елементи фольклорно-епічного стилю (постійні епітети, повтори, паралелізми; нерозчленованість епічного і ліричного начал). В «Едді» відбито свідомість людей ще докласового родового ладу; в ній панує вільнолюбний, героїчний дух епохи вікінгів.

Міфологічні склались в епоху вікінгів (IX-XI), сюжетно пов’язані з епічною поезією континентальних германців. Світ людей — Мідгард, оточений світом велетнів і чудовиськ Утгардом; над світом людей Асгард (пристановище богів-асів), з’єднаний мостом-райдугою; підземне царство Ніфльхейм, де править велетка Хьоль; землю оточує океан, в якому звивається світовий змій. В надрах землі — альби (вправні ковалі-карлики). Верховний бог війни і мудрості, поет Одін (віддав око за мед поезії), його дочки-валькірії (відносять полеглих героїв до Валгалли — «чертог мертвих»), дружина Фрігг покровителька шлюбів, втілення родючості. Тор — бог блискавки, озброєний кам’яним молотом. Втілення руйнівних сил — Локі, занапастив світлого Бальдра.

Найвизначніша пам’ятка — «Віщування Вйольви» (2 половині Х ст.), розбуджена Одіном, розгортає картину творення світу, загибелі й відродження. Народився велетень Імір, потім боги, вбили, з тіла утворили світ, людей з ясеня і верби, живуть на зелених лугах Ідайволля, вбивають Бальдра, починається катастрофа, зривається вовк-чудовисько Фенрір, пожирає Одіна, змій перемагає Тора. Але світ знову повстане. Вплив християнства. «Сни Бальдра» - мати Бальдра Фрігг і брат Хьод, Локі (зміна пір року). Найпізніша пісня — «Словесна чвара Локі».

Героїчні пісні — поетична обробка героїчних сюжетів континентальних германців. В пізніших — значима тема кохання. Декілька пісень можуть бути прикладами героїчної пісні ще часів великого переселення («Стара пісня про Сігурда», «Стара пісня про Атлі»). Поряд з ними існують нові, вже скандінавської форми пісні, але різного ступеня давності, й тому в них проявився різний світогляд. В найдавніших піснях відбито пережитки матріархату, коли кровні зв'язки панували над іншими зв'язками. Жінка на рівні з чоловіком. Головна тема — мужність людини перед лицем невблаганної долі. Одна з найстаріших — «Слово про Вйолунда», переплетіння міфологічної і героїчної лінії. Коваль-чарівник не зміг втримати лебідку-валькірію, був ув’язнений конунгом Нітудом, що підрізав сухожилля на ногах коваля і тримав на острові, а той убив його синів і на саморобних крилах покинув острів. У пізніших текстах Едди значимою стає тема кохання. їй присвячений ісландський сюжет про зустріч Брюнхільди і Сігурда, про почуття, що спалахнуло між ними («Уривок з пісні Сігурда»).

Поезія скальдів (XI-XIII ст.) — дружинні співці та придворні поети (користувались авторитетом у правителів, збереглось близько 350 імен), майстри драпів (панегіриків, бойових пісень), лайливих пісень. Охоче брали нагороду за пісню. Вважалось, що поетичний дар - це «дар Одіна». Складність метричної форми та вишуканість поетичної мови, хейти (поетичні синоніми) і кеннінги (метафоричні перифрази). У період розквіту поезії скальдів у ній відбились свободолюбство та героїка епохи вікінгів.

Видатний скальд — Егіль Скалагримссон (Х ст.), вбив сина Еріка Кривавої Сокири, написав «Викуп за голову», «Сага про Егіля», «Пам’ять сина» (про сина Бодвара, що втопився). Сноррі Стурлусон (1178-1241) — багатий, знатний, вбитий за наказом короля Хакона (через участь у політичній боротьбі). «Хеймскрінглі» (Земне коло) — сага про норвезьких королів, «Молодша Едда», наприклад в період занепаду поезії скальдів, складається з 4 частин: «Пролог» (вплив латинської книжності, нетипово), «Видіння Гюльві (морський велетень)» (огляд язичницьких міфів), «Мова поезії» (перекази міфологічних сюжетів, сказання про Нібелунгів), «Перелік розмірів» (присвячена метриці).

Саги (Х-ХIV ст., запис з 2 половини XII ст.) — прозаїчна література, створені на основі історично достовірного матеріалу, мають стриманий тон, тверезе викладення фактів, детальні описи відомостей, опис місцевості, відсутні метафори, фантастика, заглиблення у внутрішній світ героя, але дуже драматичні. Письмову обробку започаткували ісландські клірики в 2 половині XII ст. «Книга про ісландців» Арі Торгільссона (близько 1130, коротка історія Ісландії), та «Книга про заняття землі» (початок XIII ст.) — список перших переселенців та запис важливих подій.

Історико-побутового змісту: «Сага про Ейрика Рудого» (відкриття Гренландії та Північної Америки), «Сага Олафа Трюгвасона» - про Київську Русь і князя Володимира. «Сага Олафа Святого» - розповідь про династичні зв'язки королів скандинавських країн з Київською Руссю. Королівські саги: «Хеймскрингла» («Коло земне») Сноррі Стурлусона.

Саги напівісторичного і легендарного змісту («давньоминулих часів», фантастичні - «брехливі саги», або «бабусині казки»): «Сага про Вйолсунгів» (переказ змісту героїчних пісень «Старшої Едди» про Сігурда і Нібелунгів).

Саги про ісландців (родові саги, ~60): побут, вірування, суспільні відносини скандинавців епохи вікінгів, перекази про перших переселенців, передавались з покоління в покоління, анонімні. Сага - це художній твір, створений на основі історично достовірного матеріалу, спершу вважались історичними документами. Властивий об'єктивний, стриманий тон розповіді, безхитрісне, тверезе викладення фактів, мова бідна на художні прийоми. Драматична напруженість посилюється віршованими вставками - віршами скальдів, яких у сагах чимало. Теми: родові чвари, помста, свавілля, жадоба багатства, поняття честі. «Сага про Ньяля» (найбільша, кін. ХІІІ ст.) про мудрого законодавця, що став жертвою сліпої помсти, месником став зять, що врятувався.

Древньоісландська література відіграла винятково велику роль в розвитку культури всіх скандинавських народів. Сюжетні мотиви, поетику, вольнолюбний пафос саг наслідують відомі скандінавські письменники XIX-XX ст. Е. Тегнер. А. Еленшлегер, Б. Бьорнсон, Г. Ібсен, X. Лакснесс.