Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Давньогерманський героїчний епос. «Пісня про Гільдебранда». Англосаксонська «Поема про Беовульфа»

Первіснообщинний лад → військова демократія → феодальне дворянство (спадкова влада). Своя міфологія, рунічна писемність. Періоди народно-героїчного епосу: 1. Пов’язаний з великим переселенням народів, розпадом патріархально-родового ладу, експансією — «героїчний вік»; 2. Німецький епос епохи розквіту феодалізму.

Сюжетна основа багатьох пам'яток народів германського походження пов'язана з подіями V ст. Кровопролитні зіткнення германців з гунами послужили історичною основою того, що в епосі часто фігурує ім'я короля Аттіли (Етцеля), в скандинавських пам'ятках — Атні. Аттіла помер у 453 р. на ложі германської полонянки Ільдіко (скорочено від Хільда, в епосі — Крімхільда). Цей факт теж знайде широке відображення в епосі.

До історичних сказань про загибель бургундів та про смерть Аттіли дуже рано приєднується франкське сказання про Зігфріда, який не має історичного прототипу, і, напевно, є породженням казок про богатирів.

Видозмінена історична основа, обробка в дусі християнської ідеології, відтворення буття вищого ступеня варварства: родова помста, битви, здобування скарбів. Виконавець пісні — дружинний співець (під час банкету) → професіональний співець, поет (скоп (західні германці), скальд (скандинавська північна)). Ознаки пісні: завершеність епічного сюжету, лаконізм, емоційна піднесеність, невелика кількість дійових осіб, драматичний діалог. Тонічний алітераційний вірш, що розповідався речитативом під акомпанемент арфи.

«Пісня про Хільдебранта» (у латинському богословському рукописі близько 810 р.) — про двобій батька з сином. 476 р. начальник варварської дружини германець Одоакр вигнав короля остготів Дітріха, разом з яким втік з Італії і начальник дружини Хільдебрант, залишивши жінку і сина Хадубранта, служить у короля гунів Аттіли. Через 30 років повертається, на кордоні зустрічає сина, приймає виклик на бій. Пісня відтворює суворий дух і суперечливу мораль того часу: поряд із відданістю правителю, гордістю та особистою відвагою героям властиві хитрість, підступність.

У середині V ст. англи, сакси і юти вторглись на Британські острови і захопили більшу частину кельтської території, до Х ст. у них відбувся розклад родового ладу і поглиблення процесів федералізації, посилення королівської влади і християнізація, зміцнення державної єдності. Багатство пісенної традиції, гласомани (співці народного типу) і скопи (проф. дружинні співці).

Англосаксонська «Поема про Беовульфа», рукопис 1000 р., але редакція 7-8 ст. Має 3 тис. віршів, дві частини. Вступ: родоначальник датських королів Скільд Скефінг → правнук Хротгар побудував палату «Хеорот» (оленяча), де з’являлось чудовисько Грендель. На допомогу прийшов Беовульф з племені геатів, поранив чудовисько, за що його мати почала мстити, спустився в морську глибину, вбив матір чудовиська. 50 років править геатами, нападає дракон, вбиває, Беовульф помирає від отруйного зуба, 12 воїнів віддають почесті. Особливості поеми: докладність описів, прийом «поширення» (відступи, детальне змалювання боїв, розповіді героя про власні подвиги), авторські ремінісценції, фольклорно-казкові й міфологічні образи. Відсутність концепції становлення поеми, думка про те, що це скандинавська поема, перекладена англосакською — не прийнята. Редакція, яку донесли до нас століття, за сюжетом і поетичною формою - пам'ятка англосакської словесності. Автор був можливо кліриком, що знав латинську поезію, язичницькі сказання, «Енеїду». Нашарування християнського світогляду (згадується ім’я бога, окремі події мотивуються його втручанням, засуджується язичництво) на язичницькі уявлення (посилання на долю, віра в її неминучість, помста — моральний обов’язок воїна). Відсутність прототипу, збірний образ ідеального воїна і правителя. Характерною рисою епоса якраз і є зображення маловідомої історичної, а то і зовсім вигаданої особи, що дає великий простір для вираження через цей образ народних дум та сподівань.