Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Лицарський роман. Класифікація лицарського роману

Батьківщина — Пн. Франція, де вже в 12 ст. панувала куртуазна культура, переплетення кельтських, англосаксонських, французьких традицій. Тематично пов’язаний із «жестами» (темою воїнської доблесті, морального обов’язку, честі), темою кохання, на першому плані — власні інтереси особистості, вплив античності (Овідія, Вергілія, Стація, латинські переклади Гомера). Головна ознака — поглиблення психологічного аспекту, показ душевних переживань, індивідуалізації характеру. Типовий персонаж — мандрівний рицар, який іде на подвиги заради слави, морального вдосконаленні та своєї дами. Велике місце в романі відводиться жінці і темі кохання, а також морально-етичному аспекту, проблемі виховання молодої людини та ін. Могутній вплив на роман здійснили народні джерела - екзотичний фольклор східних країн (наслідок хрестових походів) і місцевий - кельтський (бретонський) з його надзвичайно своєрідною фантастикою, чимало детальних описів. Але головною ознакою рицарського роману є поглиблення психологічного аспекту, розкриття внутрішнього світу людини, показ душевних переживань, глибини почуттів. Творець роману — трувер — городянин або клірик на службі при дворі, освічена людина, сеньйор був його замовником. Роман спершу у віршах, потім — у прозі. Цикли:

- античний (50і роки 12 ст.), тенденція ознайомити французьке суспільство з античними легендами. «Роман про Олександра» (компіляція Ламбера Ле-Тора і Олександра Паризького, міфологізований), «Роман про Брута» нормандця Васа, «Роман про Фіви», «Роман про Трою» (Бенуа де Сент-Мор), «Роман про Енея» (бл. 1660, ідея кохання-хвороби, фабульна чіткість, концентрація дії навколо одного героя, а також новаторські стильові засоби при описі душевних переживань), пристосування до куртуазних смаків, персонажі стародавніх часів — зразкові рицарі.

- бретонський, пов’язаний з кельтськими фольклорними джерелами.

а) бретонські ле — невеликі віршовані новели любовного змісту, риси: лаконізм, сконцентрованість змісту, фантастика (поступово зникла), нещасливе або трагічне кохання, кельтські сюжети. Марія Французька (2 половині 12 ст.) — наприкінці 12 ле, використовувала бретонські народні пісні, вносячи риси сучасного їй рицарського побуту. «Ле про козолист» - обробка кельтського матеріалу про Трістана та Ізольду, «Ланвіль» про лицаря короля Артура, що став обранцем феї. На вимогу королеви Генієври, закоханої в рицаря, він змушений був зізнатися, що кохає іншу, яка є прекраснішою за королеву. Порушення таємниці кохання призводить (за кельтськими повір'ями) до розриву між закоханими. Але почуття Ланвіля настільки міцні, що він назавжди покинув суспільство і помчав за своєю коханою в зачарований край.

б) романи про Трістана та Ізольду, див. пит. №12

в) артурівські романи, або романи Круглого Столу. «Історія королів Британії» (бл. 1137 р.) Гальфреда Монмутського, перекладена нормандцем Васом французькою мовою (близько 1155 р., ввів чимало доповнень, деталь круглого столу) (герої: Артур, дружина Генієвра, племінник Говен, сенешаль Кей, Модрет, фея Моргана, чарівник Мерлін). Кретьєн де Труа, пов’язаний з Марією Шампанською, «Ерек та Еніда», «Ланселот, або Рицар Воза», «Інвейн, або Рицар Лева» (Івейн, чорний принц, Лодіна)

г) романи про святий Грааль — спроба поєднати світський рицарський ідеал з релігійними догмами. Кретьєн де Труа «Персеваль, або Повість про Грааль». Вольфрам фон Ешенбах «Парцифаль» (13 ст.). Пайєн де Мезьєр «Мул без вуздечки» (кінець 12 ст.), (сенешаль Кей, Говен), можливо пародія.

- візантійський — майже відсутнє надприроднє, на першому плані мінливість людської долі, насиченість побутовими подробицями, багато спільного з пізногрецьким романом «злиднів». Сюжетна схема: ніжна прихильність з дитинства, що переросла у кохання, соціальна нерівність (або різне віросповідання), насильне розлучення закоханих,пошуки один одного, зустріч і щасливе поєднання (шлюб). Причому всі незгоди не змінюють героїв ні зовнішньо, ні духовно. Найхарактерніші «ідилічні» романи: «Флуар і Бланшефлор» (близько 1170, сарацинський принц та дочка полоненої християнки), пісня-казка «Окассен та Ніколет» (початок 13 ст. в Пікардії, графський син та сарацинська полонянка), можливо виникла в жонглерському середовищі.

В Німеччині (кінець 12 ст.) — Готфрід Страсбурзький (віршована обробка роману про Трістана та Ізольду), Гартман фон Ауе («Ерек» та «Івейн» (за Кретьєном де Труа), «Бідний Генріх» - багата рима, глибока людяність), Вольфрам фон Ешенбах «Парцифаль» (поглибив мотив Греааля ( в нього — чарівний камінь).

Англійською (початок 12 ст.) — «Смерть Артура» Томаса Мелорі (близько 1417-1470).