Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Італійський Передренесанс. А. Данте (1265-1321)

Аліґ’єрі Данте народився у Флоренції у дворянській сім’ї, яка належала до ґвельфів. З 1295 р. вів активну політичну боротьбу на боці партії ґвельфів, яка врешті отримала владу у Флоренції. Проте згодом стався розкол на «чорних» і «білих». Данте належав до «білих»: відстоював незалежність міст-комун від папської курії. Після розгрому «білих» Данте засудили до спалення. Він був змушений рятуватися втечею й опісля так і не зміг повернувся до Флоренції. У Данте визріла ідея об’єднаної Італії під владою монарха, за яку він боровся до кінця життя. У Флоренції оголосили амністію, проте Данте нею не скористався через принизливий обряд покаяння. Вигнання провів у різних містах Італії. Помер у Равенні, де й похований. Навчався в Болонському універі, але його не закінчив. Захоплювався Вергілієм. Творчість почав у 80-х рр. з короткої ліричної поезії, був послідовником поетичної школи dolce stil nuovo, засновником якої був Ґвідо Ґвініцеллі. Данте вважав його своїм учителем. У цьому стилі написана його перша збірка «Нове життя» у Флоренції італійською, присвячена Беатріче. Після кожного вірша збірки був короткий прозовий коментар автора, який ніби поєднував поезію між собою. Окремі прозові глави були повністю присвячені поетиці. Включала 30 віршів (25 сонетів, 4 канцони, 1 станца)

Спершу Беатріче поставилася до Данте доброзичливо, коли вони зустрілися наступного разу, вона з ним не привіталася, що завдало йому страждань. Він виливає у вірші своїх муки, але ще більше прославляє Беатріче. Її смерть для поета стала жахливою катастрофою. Далі Данте виступає більше як мислитель або філософ. Пише богословський трактат «Бенкет». Мав складатися з 14 філософських канцон і 15 прозових трактатів-коментарів. Проте твір лишився незакінченим. Туди увійшло 3 канцони і 4 трактати. У «Бенкеті» висвітлюються філософські, богословські, моральні питання. Другий трактат «Про народну мову» присвячений проблемі мови. Він написаний латиною, складається з 2 книг. Найбільш значним твором Данте є поема «Божественна комедія», написана в останній період його життя (1313—1321). Поет назвав свій твір «Комедією». Джованні Боккаччо, захопившись поемою, назвав її «божественною», Вперше під назвою «Божественна комедія» поема вийшла у світ 1555 р. у Венеції. Жанр: поема-видіння. У ній Данте додає свої уявлення до класичної схеми потойбічного світу. Складалася з 3 частин («Пекло», «Чистилище», «Рай»), кожна з яких місить 33 пісні.

Пекло нібито знаходиться в північній частині Землі і має форму конуса, основа якого розташована близько земної кори, а гострий кінець упирається в центр Землі. Всередині конуса, один за одним, спускаючись все нижче, йдуть дев'ять уступів, що звуться колами. В них, залежно від міри земних провин, караються пекельними муками душі грішників.

Чистилище розташоване на поверхні землі. На березі Світового океану знаходиться передчистилище, а далі підіймається висока гора (за формою — зрізаний конус), оточена водою. На ній — сім уступів, де поступово очищаються душі. Вершина гори — це земний рай.

Найбільшу частину Всесвіту займають десять небесних сфер, у яких перебувають душі тих людей, що заслужили вічне блаженство. Десята сфера неба — емпірей — є місцем Божества.

В Раю Данте зустрічає Беатріче. Літературними джерелами поеми були середньовічні й античні твори. На величний задум поета особливий вплив мала «Енеїда» Вергілія. Сам Вергілій був провідником письменника. Цим Данте висловлює свою повагу до античності.

Аналіз «Божественної комедії». Написана в останній період життя автора (1313-1321). Назвав «Комедією» згідно з нормами середньовічної поетики (твори з сумними початком і щасливим кінцем). Вперше під назвою «Божественна комедія» поема вийшла у світ 1555 р. у Венеції. Жанр: поема-видіння. У ній Данте додає свої уявлення до класичної схеми потойбічного світу. У «Божественній комедії», яку справедливо називають синтезом середньовічної культури і прологом культури Ренесансу, з усією повнотою відбився складний і суперечливий світогляд Данте. Дія в «Божественній комедії» відбувається на фоні Всесвіту, картину якого Данте створює за космологічною системою грецького вченого Птоломея (II ст. н. е.), інтерпретованою в дусі середньовічної філософії. В уявленні поета космос поділяється на землю, пекло, чистилище й небесні сфери раю.

Пекло нібито знаходиться в північній частині Землі і має форму конуса, основа якого розташована близько земної кори, а гострий кінець упирається в центр Землі. Всередині конуса, один за одним, спускаючись все нижче, йдуть дев'ять уступів, що звуться колами. В них, залежно від міри земних провин, караються пекельними муками душі грішників.

Чистилище розташоване на поверхні землі. На березі Світового океану знаходиться передчистилище, а далі підіймається висока гора (за формою — зрізаний конус), оточена водою. На ній — сім уступів, де поступово очищаються душі. Вершина гори — це земний рай.

Найбільшу частину Всесвіту займають десять небесних сфер, у яких перебувають душі тих людей, що заслужили вічне блаженство. Десята сфера неба — емпірей — є місцем Божества.

Зміст «Комедії» становить розповідь Данте про його подорож через потойбічний світ.

На величний задум поета особливий вплив мала «Енеїда» Вергілія. Разом з тим Данте наслідує середньовічну традицію, невід’ємну від теологічного світогляду. Поема наповнена алегоричним змістом.

Данте заблукав у лісі, і знемагав від тягарів пристрастей, що з’явилися у вигляді пантери, лева і вовчиці. Тоді до нього приходить Вергілій. Показує вихід з лісу і веде в пекло та чистилище. Далі разом з Беатріче у сяйві світла піднімається в рай. Данте є втіленням душі. Вергілій — розуму, Беатріче — найвищої мудрості. Подорож по загробному світу — шлях душі до спасіння. Пекло — символ зла, рай — добра, чистилище — переходу від одного стану до іншого. Присутній тут також символізм і містика чисел. Поема поділяється на 3 частини, кожна з яких має 33 пісні, а вся поема разом із вступом складається із 100 пісень. Форма вірша теж визначається числом 3, це — терцина (аба, бвб, вгв). Данте хотів дати абстракціям конкретних образів, тому переносить в потойбіччя справжніх людей з їх переживаннями і радощами. Образ потойбічного світу він створює за допомогою земної дійсності. Грішники, що плентаються, наче вівці, нагадують церковну процесію; чорти занурюють грішні душі у киплячу смолу точнісінько так, як кухарчуки — м'ясо в суп і т.д.

Усе що змальовує Данте, проходить через світ уявлень та почуттів поета, засуджене чи виправдане згідно з його власними переконаннями. Тому у поемі на першому плані виступає образ самого Данте — людини своєрідного, складного і суперечливого характеру. Це ще середньовічна людина, богослов і мораліст, але разом з тим пристрасний і діяльний поет весь у реальному світі: він любить і ненавидить, звеличує своїх предків, друзів, Беатріче, кидає у безодню пекла всіх своїх супротивників — від торговців до римських пап.

У ставленні до античності виразно виявляються суперечності у свідомості Данте. Як людина середньовічного світогляду, він не міг нагородити античних письменників райським блаженством, тому що вони були поганами. Навіть Вергілій не допущений у рай. Але поет не хотів покарати великих людей античного світу і створив для них окреме місце — лімб, де вони не зазнають мук у нагороду за ту славу, якої заслужили на землі своєю працею, талантом і знаннями.

По-своєму розподілив Дайте пекельні муки. Він відступив від офіційних церковних та кастових уявлень і судив грішників так, як веліли йому особисті переконання й свідомість громадянина, незалежно від становища грішників на землі. У цій свободі й незалежності судження виявлялося вже відчуття особистості — характерна риса ренесансної свідомості. Поет постає в поемі як політичний борець. З величезною пристрасністю він нападає на «чорних» ґвельфів, папу, захищає імператорську владу, виступає проти міжусобиць і воєн. Поміщає в пекло папу Миколу ІІІ і залишає там місце ще живому тоді папі Боніфацію VIII.

У поемі поет вкладає багато нового в поняття людської особистості. Він ще не відділяє людину від Бога, але вже не визнає гріховним її земне життя, відстоює нові критерії її оцінки, відмінні від аскетичних. Він цінує в людях гідність, активність, здатність на сильні пристрасті та великі звершення. Тому територію перед дверима в пекло автор населив байдужими людьми, які непомітно прожили своє життя.

З усіх частин - «Пекло» - найреалістичніша. У «Чистилищі» чільне місце посідають філософські розмірковування. Серед постатей там здебільшого поети, художники. Музиканти, позбавлені темпераменту, пристрасного характеру або взагалі ледь окреслені. Чистилище постає дуже живописним. «Рай» найбільше насичений складними абстракціями й алегоріями. Там багато філософських, богословських, наукових роздумів. Ай — це безмежні простори з грою світла і барв. Найяскравіший образ «Раю» — Беатріче. Вона є втіленням божественної науки. Це вона відкриває Дайте наукові істини і таємниці Всесвіту. Водночас Беатріче постає як поетичний образ прекрасної жінки, провідниці Дайте, яка викликає в нього почуття щастя, радості й безмежного захоплення.

В поемі складна поетика. Данте вдається до різних стилів, змінює їх залежно від змісту. У поемі є й складні схоластичні розумування, урочисті промови, ліричні звірення почуттів, палючі інвективи й філіппіки, просторічні, жаргонні діалоги. З художніх засобів найчастіше вживаються порівняння й метафори, звертання, оклики, повтори, паралелізми.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.