Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Загальна характеристика Відродження у Німеччині

В Німеччині доба Відродження розпочалась у ХV ст. В країні чимало багатих і розвинених культурно і економічно міст. Проте розвиток різних частин нерівномірний через недостатній зв’язок. В умовах роздробленості посилилась могутність феодальних князів, занепадало дрібне дворянство і лицарство, тяжке становище селян, експлуатованих феодалами. Панує свавілля князів католицької церкви. Через усе це виникла могутня антифеодальна і антикатолицька опозиція. Поставало питання об’єднання Німеччини і реформації церкви. У 1517 р. чернець і професор богословського факультету Віттенберзького універу Мартін Лютер висунув широку програму церковних реформ. Це ще більше напружило відносини між різними прошарками. Спалахнула селянська війна, яку було придушено. Німеччина поділилася на 2 конфесійні табори. Причини Реформації були соціально-політичним й етичними. Опозиція виступала проти надмірних витрат на храми. Іншою причиною були переклади Біблії на народні мови, які були неточними?. Німецьке Відродження тісно пов’язане з Реформацією, адже там вона прижилася найкраще. У протестантів відмова від розкоші призвела до такої собі війни з мистецтвом. Головним завданням протестанти ставили собі читати Біблію і працювати. Християнин сам має читати Біблію і сам має її розуміти. Таким чином руйнувалася церковна ієрархія. Також Відродження пов’язане з появою книгодрукуванням у ІІ половини XV ст., що дозволило друкувати твори італійського відродження німецькою («Декамерон»), а також твори античних авторів. Це сприяло поширенню гуманістичних ідей. Німецькі гуманісти опановували латинську, якою користувалися в дослідженнях і творчості.

Типи німецької ренесансної літератури:

Вузькогуманістична література

Масового розповсюдження не набула. Видатний гуманіст — Йоганн Рейхлін. Добре знав латину, давньогрецьку, давньоєврейську. На початку XVI ст. Рейхліну довелося очолити боротьбу німецьких гуманістів з реакційними богословами та схоластами. Приводом до сутички став виступ ученого єврея-вихреста Пфефферкорна проти єврейських релігійних книг. Він дістав від імператора Максиміліана дозвіл на їхнє знищення і запропонував Рейхліну бути причетним до цього. Рейхлін рішуче відмовився, доводячи цінність єврейських книг для історії культури. Зав'язалася гостра полеміка, в якій узяли участь учені різних університетів. Теологи і схоласти, центром яких став Кельнський університет, підтримували Пфеферкорна, гуманісти стали на бік Рейхліна. Рейхлін, підтримуваний гуманістами, мужньо відстоював свої погляди в ряді публіцистичних праць. Цікавою є видана ним збірка «Листи знаменитих людей» (1514), яка складається з листів, написаних Рейхліну гуманістами з приводу його боротьби проти обскурантів, що набула резонансу у всій Європі. Діяв ерфуртських гурток гуманістів. Найвизначнішими його членами були Ульріх фон Гуттен і Крот Рубеан, які написали найвидатніший твір німецької гуманістичної літератури «Листи темних людей». Використавши прийом містифікації, автори побудували книгу як збірник листів, нібито написаних магістрові Ортуїну Грацію його друзями й однодумцями, богословами й риторами. Усі вони, на відміну від знаменитих кореспондентів Рейхліна, — люди вкрай обмежені й забобонні, вороги всього передового й розумного, тобто обскуранти. У листах комічно демонструється неймовірна тупість і невігластво обскурантів, що поєднуються з похвальбою і самозакоханістю. Інші визначні твори фон Гуттена — «Діалог» і «Нові діалоги», де він критикує католицизм і папський Рим.

Література Реформації

Мартін Лютер. Переклав Біблію. Написав есе «Послання про переклад», де закликав звертатися до живої народної мови. Очолив ідею поміркованої буржуазної реформації.

Томас Мюнцер. Відстоював ідею народної реформації Мюнцер розумів Реформацію як соціальний та політичний переворот, внаслідок якого мало утвердитися суспільство соціальної рівності. Був найвидатнішим публіцистом Селянської війни. Усю свою творчість присвятив справі революційної боротьби.

Народна поезія, пісня з емоційним і бойовим тоном. «Бідний Конрад» (1525), «Пісня про приборкання Мюльгаузена».

Бюрґерська (міська) література

Використовувала фольклорні сюжети, писалася німецькою. Найвидатніший представник — Себастіан Брант. Найцінніший твір із його спадщини — сатирично-дидактичний твір (поема) «Корабель дурнів». У передмові автор висловлює підтримку мудрості і доброчесності. Стривожений тим, що світ заповнений дурнями, він вирішує посадити їх на корабель і відправити в країну глупоти Нарраґонію. Головними методами в поемі є сатира і дидактика (повчальність). Інші представники Томас Мурнер — сатира «Закляття дурнів», Ганс Сакс — «Країна ледарів» - змалювання національного життя, без революціонізму.

Народні книги

Головні форми — пісні і так звані народні книги. В ранніх зразках переказувалися французькі лицарські романи і німецький героїчний епос, наприкінці XV початку XVI ст. в них широко використовувалися шванки. Великої популярності набула весела книга про Тіля Ейленшпіґеля, надрукована бл. 1500 р.. Цей варіант не зберігся. До нас дійшло видання 1515 р. «Книга про Тіля Уленшпіґеля». Містить майже 100 шванків про життя і пригоди Тіля. Створення народних книг майже зовсім припиняється в період Реформації і лише з середини XVI ст. знову активізується. З-поміж комічних книг другої половини XVI ст. набула розповсюдження книга «Шильдбюргери» (надрукована 1598 р.), Популярними були легенди про вченого Йогана Фауста, який мав репутацію чародія. Перша версія надрукована в 1587 Йоганом Шпісом. Мала 3 частини (продав душу дияволу, подорож у потойбічний світ, чудеса Фауста).