Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Творчість Еразма Роттердамського. Аналіз твору «Похвала глупоті»
Дезідерій Еразм Ротердамський (1466-1536) народився в Ротердамі. Вчився в латинській школі, потім в монастирі > в колегії Монтегю в Парижі > подорожував Європою > здобув славу видатного знавця античної словесності > університетський гуманіст, мав великий вплив на гуманізм (особливо німецький) і гуманістів. Еразм писав художні твори, перекладав, публікував коментовані видання Святого Письма, філологічні і богословські дослідження, релігійно-етичні трактати, листи. Писав латиною. Перша праця — Париж — 1550 р. — «Адагії» («Прислів’я») — збірка коментованих прислів’їв, сентенцій.
Найбільшим своїм досягненням вважає переклад Євангелія з грецької, в якому позбувся багатьох нагромаджених часом помилок, а також подав своє тлумачення. Це підірвало авторитет канонічного латинського перекладу, схваленого церквою (Вульгата), а також викликало недовіру до встановлених догм.
Діяльність Еразма сприяла антикатолицьким настроям у Німеччині, формуванню програми релігійної реформи, яку очолював Лютер.
До історії світової літератури Еразм увійшов як автор «Похвального слова Глупоті». Ця невелика книга — своєрідна енциклопедія тогочасної дійсності. Написана 1509 р латинською мовою. Присвячена Томасу Мору. Жанр: жартівливий панегірик. Весь твір — це монолог Глупоти, який вона виголошує з кафедри перед велелюдними зборами. Спочатку розповідає про себе. свій родовід, знайомить зі своїм почетом. Народилася на щасливих островах від бога багатства Плутоса і німфи Юності. Її почет: Самолюбство, Улесливість, Лінь, Насолода, Обжерливість, Розгул і Непробудний сон. Далі героїня доводить своє право називатися богинею глупоти Морією. Розповідає про своє панування над людьми. Протистоїть усьому, що ігнорує людську природу і почуття. Порівнює дурня і мудреця, які, на її думку, відрізняються лиш тим, що мудрець керується розумом, відкидаючи почуття; у нього немає друзів, бо він весь час зайнятий собою.
Поступово характер промови змінюється і панегірик перетворюється в критику всього середньовічного життя. З найбільшою огидою автор ставиться до купців, бо вони уособлюють те, що викликало відразу в автора — уявлення і взаємини, засновані на користолюбстві, схиляння перед золотом і багатством. Найгострішою є сатира у главах, де описуються представники середньовічної богословської і схоластичної мудрості — філософи, теологи, граматики, усі священнослужителі від ченця до папи. У зображенні автора вони настільки мерзенні, що викликають не сміх, а ненависть. Монахи — невігласи, лицеміри, розпусники. Вище духовенство потопає в розкошах і грабує власний народ. Без поблажливості змальовуються королі і дворянство. Королі здобувають владу через убивства і клятвопорушення, ненавидять істину, тому оточують себе блазнями і підлабузниками. Дворяни ж «чваняться шляхетністю свого походження». Завершується книга висновком Морії, що безумством просякнутий не тільки реальний світ, а й блаженство, яке мудреці пропонують людям за праведне життя.
Книга вражає багатством життєвого досвіду автора, глибиною думки, сміливістю, яка полягає в гострій критиці феодального суспільства та середньовічного типу мислення. Твір написаний латиною, якій автор зумів надати простоти й невимушеності.
У 1518 р. написав збірку діалогів «Домашні бесіди» - посібник для тих, хто вивчав латину. Після видання постійно поповнював її новими розділами. У 1533 р. їх стало 57. У 1599 р. книга увійшла до списку заборонених.