Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Еразма Роттердамського. Аналіз твору «Похвала глупоті»

Дезідерій Еразм Ротердамський (1466-1536) народився в Ротердамі. Вчився в латинській школі, потім в монастирі > в колегії Монтегю в Парижі > подорожував Європою > здобув славу видатного знавця античної словесності > університетський гуманіст, мав великий вплив на гуманізм (особливо німецький) і гуманістів. Еразм писав художні твори, перекладав, публікував коментовані видання Святого Письма, філологічні і богословські дослідження, релігійно-етичні трактати, листи. Писав латиною. Перша праця — Париж — 1550 р. — «Адагії» («Прислів’я») — збірка коментованих прислів’їв, сентенцій.

Найбільшим своїм досягненням вважає переклад Євангелія з грецької, в якому позбувся багатьох нагромаджених часом помилок, а також подав своє тлумачення. Це підірвало авторитет канонічного латинського перекладу, схваленого церквою (Вульгата), а також викликало недовіру до встановлених догм.

Діяльність Еразма сприяла антикатолицьким настроям у Німеччині, формуванню програми релігійної реформи, яку очолював Лютер.

До історії світової літератури Еразм увійшов як автор «Похвального слова Глупоті». Ця невелика книга — своєрідна енциклопедія тогочасної дійсності. Написана 1509 р латинською мовою. Присвячена Томасу Мору. Жанр: жартівливий панегірик. Весь твір — це монолог Глупоти, який вона виголошує з кафедри перед велелюдними зборами. Спочатку розповідає про себе. свій родовід, знайомить зі своїм почетом. Народилася на щасливих островах від бога багатства Плутоса і німфи Юності. Її почет: Самолюбство, Улесливість, Лінь, Насолода, Обжерливість, Розгул і Непробудний сон. Далі героїня доводить своє право називатися богинею глупоти Морією. Розповідає про своє панування над людьми. Протистоїть усьому, що ігнорує людську природу і почуття. Порівнює дурня і мудреця, які, на її думку, відрізняються лиш тим, що мудрець керується розумом, відкидаючи почуття; у нього немає друзів, бо він весь час зайнятий собою.

Поступово характер промови змінюється і панегірик перетворюється в критику всього середньовічного життя. З найбільшою огидою автор ставиться до купців, бо вони уособлюють те, що викликало відразу в автора — уявлення і взаємини, засновані на користолюбстві, схиляння перед золотом і багатством. Найгострішою є сатира у главах, де описуються представники середньовічної богословської і схоластичної мудрості — філософи, теологи, граматики, усі священнослужителі від ченця до папи. У зображенні автора вони настільки мерзенні, що викликають не сміх, а ненависть. Монахи — невігласи, лицеміри, розпусники. Вище духовенство потопає в розкошах і грабує власний народ. Без поблажливості змальовуються королі і дворянство. Королі здобувають владу через убивства і клятвопорушення, ненавидять істину, тому оточують себе блазнями і підлабузниками. Дворяни ж «чваняться шляхетністю свого походження». Завершується книга висновком Морії, що безумством просякнутий не тільки реальний світ, а й блаженство, яке мудреці пропонують людям за праведне життя.

Книга вражає багатством життєвого досвіду автора, глибиною думки, сміливістю, яка полягає в гострій критиці феодального суспільства та середньовічного типу мислення. Твір написаний латиною, якій автор зумів надати простоти й невимушеності.

У 1518 р. написав збірку діалогів «Домашні бесіди» - посібник для тих, хто вивчав латину. Після видання постійно поповнював її новими розділами. У 1533 р. їх стало 57. У 1599 р. книга увійшла до списку заборонених.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.