Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Передренесанс у Франції. Творчість Франсуа Війона
Відродження у Франції припадає на XVI ст., але передумови і нові тенденції помітні вже на межі XIV — XV ст. проте їх пожвавлений розвиток розпочався після закінчення Столітньої війни з Англією у 1453 р. Тоді зросла могутність королівської влади. У роки правління Людовика ХІ майже завершилась централізація влади. Міста ставали основними осередками культури. Послаблювався вплив церкви, а відповідно теології і схоластики. Збільшується потяг до знань, Секуляризація освіти і науки. Посилення інтересу до античності, ренесансно-гуманістичних ідей з Італії. Поява першої друкарні в Парижі в 1470 р., де публікували твори італійських гуманістів. Нові тенденції у літературі включали тяжіння до змалювання сучасності, навколишньої дійсності. Найбільше це виявляється в поезії, яка тоді посідала чільне місце в літературі. Один з найталановитіших поетів того часу — Франсуа Війон.
Він народився в Парижі. Здобув освіту в Сорбонні на філологічному факультеті (словесності). Був дуже імпульсивним, часто ставав учасником злочинів. Після першого ув’язнення втікає з Парижа і 6 років поневіряється країною. Деякий час жив у Карла Орлеанського — поета і мецената. Потім жив серед кокільярів — волоцюг і злодіїв. Після повернення у Париж його безпідставно засудили до шибениці, але помилували і обмежились вигнанням. Слід Війона губиться, коли він залишив столицю знову.
Війон написав 2 поеми «Малий Заповіт» і «Великий Заповіт», а також 16 віршів. Твори тісно пов’язані з середньовічної традицією, збережені її жанри, системи образності й особливості віршування.
Головним твором є «Великий Заповіт» Тут Війон заповідає свою незвичайну спадщину людям, яких він знав, з якими зводила його доля протягом життя. Комусь дістається слово подяки, побажання добра, молитва, балада чи книжка, а кому — осуд, глузування, щербата миска чи шнурок, щоб повіситись. Основна лінія сюжету лірична, це аналіз поетом свого життєвого шляху, така собі сповідь. В цю розповідь час від часу вставляються рондо і балади, що перегукуються з її змістом. Однак весь сповідальний тон приглушено іронією. Поет не очікує жодного співчуття чи розуміння, тому не може розкритися жорстокому оточенню. Провідною є тема смерті. Присутній патріотизм. Заперечення аскетичних доктрин. Найвідоміші балади «Балада про повішених» (написана у в’язниці як епітафія собі і товаришам), «Балада про дам», «Балада про Францію».