Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість П'єра Ронсара

П’єр де Ронсар (1524-1585) — походить з дворянської родини, в 12 років став пажем принців, вивчав європейські мови, сподівався висунутися на королівській службі, але в 17 років втратив слух, вирішив зайнятись поетичною творчістю. В 40-ві роки навчався у Парижі, опанував грецьку, вивчав античну літературу. Навколо нього створився поетичний гурток «Бригада» → «Плеяда», хотів прославити французька мову та поезію.

1547 р. — перші публікації. 1550 р. — «Чотири книги од» (за зразком Піндарових творів (вченість, урочистість, ідеалізація, міфологічні образи, ораторське мистецтво, тропи) та оди в «гораціанському» стилі (невеликі, різноманітні за тематикою, морально-дедактична тематика, простіший стиль) — уславлення історичних осіб, поетичних творів, краси природи, милих йому людей; 1552 р. — «Любовні вірші до Кассандри» (найбільш значний період у творчості, до 1560, у дусі принципів «Захисту») — вплив Петрарки, ідеалізація жіночого образу, але більше пристрасті, прагнення до чуттєвих насолод, інтелектуальні насолоди, картини природи.

З 1553 відступає від принципів «Захисту», звертається до національно-поетичних традицій, поглиблюється ліричне начало, більша самостійність в змісті й формах, поширюється тематика, простішає стиль. Збірки: «Любовні вірші» (поширене вид.), «Суміш», «Продовження книги любові», «Нове продовження книги любові», цикл «Любов до Марії». Більшість — сонети, присвячені Марії (Дюпон), відійшов від ідеалізації. Нерідко еротичні сцени, любовні поезії жартівливого характеру, анакреонтичні вірші.

Вірші 2 пол. 50-х років мають критичні тенденції: неприязне ставлення до пороків королівського двору, протиставлення простоти сільського життя на лоні природи.

1560-1572 — другий період, доба релігійних воєн. Ронсар стає двірським поетом, вболіває за країну, підтримує партію католиків, закликає до покарання гугенотів, але викриває розбещеність католицьких церковнослужителів, у вірші «Повчальне слово до короля Карла ІХ» умовляє короля бути справедливим і терплячим.

У 1563 відійшов від політичної боротьби, усамітнився і почав працю над «Франсіадою» за зразком Гомера і Вергілія. Була задумала як велика національна епопея в 24 піснях. За основу — легенда про сина Гектора Франка, який урятувався після загибелі Трої, оселився у Франіції і поклав початок історії французьких королів. Поема не вдалась. написав всього 4 пісні. У другій половині 60-х писав ліричні вірші на теми природи і поезії.

З 1572 р. — третій період творчості, писав небагато, найзначніший — цикл любовних сонетів «До Єлени» (де Сюржер), елегійний тон, мотив скороминучості життя. Елегія «Проти лісорубів Гастінгського лісу» (Карл ХІ продав ліс на зруб, щоб погасити борги двору) — вирубування як загибель світу гармонії і краси, вираження відчуття приреченості Ренесансу.

Вніс у поезію реалістичний зміст, збагатив новими формати, різноманітністю і мелодійністю, утвердив панування літератури французької мови.