Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Загальна характеристика іспанського Відродження

Іспанія тривалий час була роздрібнена, лише в 2 половині 15 ст. після об’єднання Кастилії та Арагона (шлюб принцеси Ізабелли та принца Фердинанда) виникла єдина Іспанська держава. Останні роки 15 ст. — звільнення від маврів і колонізація Нового світу, приєднання Нідерландів та Неаполітанського королівства. Карл І повів наступ на кортеси (дорадчий орган з представників дворянства, міст і духівництва), 1520 — війна Священної ліги (об’єднання кастильських міст), міста втратили вплив у кортесах. Далі — боротьба з дворянством, розпуск кортесів, утвердження абсолютизму. Занепад промисловості, зубожіння селянства й ідальгії, економічна криза. Іспанія — країна найжорстокішої інквізиції, оплот контрреформації. Наприкінці 16 ст. біля берегів Англії було розгромлено іспанський флот «Непереможну Армаду» (1588), вибороли свободу Нідерланди, припинився потік золота з Америки.

Перехід від середніх віків до Відродження — кінець XIV — перші три чверті XV ст. Розвиток народно-поетичної творчості й придворної аристократичної літератури. Романс — ліричний або ліро-епічний вірш, що розвинувся на ґрунті реконкісти, пройнятий духом патріотизму. Зв’язок у 15 ст. з Італією, засвоєння досвіду Данте, Петрарки, Боккаччо, поява дидактичної поезії, алегоричних творів, епічних поем, творів сатиричного характеру. Найвидатніше явище — творчість маркіза де Сантільяни.

В період Відродження — два напрями: 1. «учений» - досвід античної і гуманістичної літератури європейських країн; 2. національна літературна традиція і народна творчість (провідний).

Характерні риси іспанської літератури: демократизм, багата уява, пристрасність, органічне засвоєння й збереження народних поетичних форм, раннє розчарування у гуманістичних ідеалах, і гострокритичне зображення реальної дійсності в літературі.

Раннє Відродження в Іспанії — кінець 15 — І половина 16 ст. Зріле і Пізнє - ІІ половини 16 ст. — перші десятиліття 17 ст.

РАННЄ ВІДРОДЖЕННЯ

Центр наукової гуманістичної думки — університет Алькаладе Енарес (1508 р.), розвиток іспанського «ерамізму» - вільнодумного руху під впливом творів Еразма Реттердамського (зневажливе ставлення до католицьких догм, великий інтерес до релігійних і соціальних питань).

Найвидатніший учений-гуманіст — Хуан Луїс Вівес (1492-1540) — виступав проти схоластики і протиставляв їй метод пізнання на досліді.

Найбільш значне явище літ. твір Фернандо де Рохаса (близько 1465—1541) «Трагікомедія про Калісто і Мелібею», або «Селестина» (вперше виданий у 1499, остаточний варіант — 1502). Прозова розповідь має ознаки роману, але подана у формі діалогу. Джерела: комедії Плавта і Теренція, «Декамерон» Боккаччо, твори середньовічної національної літератури. Зміст: трагічна історія двох закоханих знатних молодих людей — Калісто і Мелібеї, які необачно вдаються за допомогою до звідниці Селестини (аморальної й безсоромної, одночасно діяльної й енергійної). Історія закінчується загибеллю всіх основних персонажів. Твір дав початок новій темі, що була продовжена в «шахрайському романі».

ЗРІЛЕ І ПІЗНЄ ВІДРОДЖЕННЯ

Найвищий розвиток іспанської літератури — 2 половина 16 ст. — початок 17 ст. Виникнення шахрайського або пікарескного роману. (див. пит. 34)

У І половина 16 ст. в Іспанії розвивалась і поезія. Особливо визначився поет-лірик Гарсіласо де ла Вега. Але повного розквіту ренесансна поезія досягла у ІІ половина 16 ст.

В перший період Відродження закладені початки розвитку іспанського ренесансного театру. Перший іспанський драматург — Хуан дель Енсіна (1469-1529) — еклоги світського і релігійного змісту на теми життя пастухів. Більш зрілі твори — п’єси з гуманістичними тенденціями, де поєднуються елементи пасторалі, релігійні сцени та жанрові побутові малюнки, але без художньої цільності.

Лопе де Руеда (1510-1565) — мандрівний актор і драматург. Спадщина — 3 комедії на сюжети Плавта та італійських літературних взірців, і 7 інтермедій пасо — прозові п’єси на сюжети з життя простолюду (наслідував «Селестину» Рохаса). У дію вводився танок, окремі пасо мали гострий, викривальний зміст.

Важливу роль в іспанській літературі зрілого Відродження відігравала поезія, передусім ліричні жанри у творчості Фернандо де Еррери (1534-1597) та Луїса де Леона (1527-1591), широко використали маньєристичний стиль.

Епічна поема ренесансного характеру (епопея) зображувала відкриття і завоювання нових країн, героїку подвигів, мужність мореплавців. Найяскравіший — «Араукана» (1569-1589) Алонсо де Ерсільї (1533-1594), складається з 37 пісень. В основі сюжету — події війни, яку вела Іспанія проти індіанських племен арауко в Чілі.

«Лузіади» (1572) португальця Луїса ді Камоенса (1525-1580) — оспівування плавання Васко да Гами в Індію (1497-98), гуманістичне світосприйняття (пристрасна любов до батьківщини, непримиренність щодо соціального зла, уславлення не тільки португальців, але й тубільців). Введено в сюжет олімпійських богів, котрі втручаються в земні справи, авторські відступи-роздуми і вставні історії (засуджує корисливість придворних, несправедливість політиків), відчувається дух апології колоніальних завоювань, високохудожнє поетичне звеличення здібностей і можливостей людини.

Останнє 30-ліття 16 ст. — інтенсивний розвиток драматургії, утвердження класицистської драми на базі античних та італійських авторів, грецьких трагедій і трагедій Сенеки. Але вона не задовольняла запитів широких кіл глядачів, тому створювалась нова національна драма. Поштовх — творчість Лопе де Руеди, а далі — Хуан де ла Куева (1550-1610), що відмовився від основних норм класицизму і зображав національну дійсність як історичну, так і сучасну, поєднував трагічне і комічне, розробляв інтригу, а не характери. Було надруковано 14 п’єс. Не зумів досягти художньої довершеності «комедії», однак спрямував розвиток іспанської драми.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.