Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Життя і творчість Сервантеса

Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616) — народився в Алькала-де Енарес в родині небагатого лікаря, за походженням дворянина, замолоду отримав гуманітарну освіту, в Мадриді вступив на службу до папського посла Джуліо Аквавіва і 1568 р. в його почеті відвідав Італію, познайомився з італійською літературою. Перша публікація віршів — 1569 р. В 1570 став солдатом, 7 жовтня 1571 р. в Лепантському бою був тяжко поранений, йому паралізувало ліву руку, але він далі воював, в Тунісі, в Італії. 1575 р. покинув військову службу, хотів повернутись до Іспанії, але втрапив до корсарів в полон в Алжир на 5 років, де готував бунти, організовував втечі невільників, але сам втекти не зміг. 1580 р. його викупили і він повернувся на батьківщину, де його чекали злидні, літературна праця не забезпечувала. 1587 р. одержав посаду в інтендантстві — став агентом по закупівлі провіанту для королівського двору, багато їздив по країні. Якось довірив значну суму казенних грошей банкіру, котрий їх привласнив, тому був ув’язнений у 1597 р., а потім у 1602 р. Помер і похований у монастирі, окремої могили не має.

Сервантес жив серед народу, об’їздив всю країну, що зумовило демократичний характер його творчості, широту охоплення соціальної дійсності, патріотизм. Писав у всіх існуючих жанрах: ліричні поезії, драматичні твори, пасторальний роман («Галатея», 1585), лицарський роман («Персилес і Сихізмунда», 1607), реалістичні новели і безсмертний роман «Дон Кіхот».

З драматургії до нас дійшли віршові драми «Алжирські звичаї» і «Зруйнування Нумансії» (національно-героїчна трагедія (новий жанр), написана на основі облоги іспанського міста римськими військами Сціпіона Молодшого, де всі нумансійці заподіяли собі смерть, щоб не бути бранцями, загибель — як прояв сили, єдиний живий — підліток Віріат, котрий кидається з вежі, присутні алегоричні персонажі, ставилась в моменти великих національних випробувань), збірка п’єс «Вісім комедій і вісім інтермедій нових, які ніколи не виставлялися» (1615), та ще кілька без імені автора. Сам він вказував, що створив «20 чи 30 комедій». Його комедії пройняті гуманістичним поглядом на людину, поєднання високого і низького, драматизму й іронії, сюжети брав з романсів або італійських гуманітарних творів.

Найкраща комедія реалістичного плану - «Педро де Урдамалес», в дусі шахрайського роману, образ запозичений з народних пісень, складається з окремих епізодів; Педро — людина дотепна і обдарована, здатна на різноманітні перетворення.

Інтермедії Сервантеса — живі гумористичні сцени, сюжети взято з повсякденної дійсності. Персонажі — селяни, ремісники, бідні, але пихаті ідальго, розпусні ченці, убогі студенти, злодії, шахраї, веселі жінки, дурні чоловіки.

Один з кращих викривальних творів — новела «Ліценціат Відрієра» про обдарованого селянського юнака Томаса Родаха, який вирішив стати вченим і прийшов у Саламанку. Одна куртизанка напоїла його приворотним зілля, від чого він збожеволів (уявляв себе скляним і боявся розбитися), блукав містом, назвався Відрієром, глибокодумно відповідав на питання натовпу, що його супроводжував. Один вельможа взяв його до себе, і коли той видужав, його проникливий розум став нікому не потрібний, тому він найнявся солдатом і відправився у Фландрію.

Новела «Рінконете і Кортадільйо» - написана в дусі шахрайського роману, про протиприродність існуючого суспільство, про двох підлітків — Рінконі і Кортадо, які після низки шахрайських витівок і крадіжок потрапляють в Севілью, в злодійське «братство» на чолі з Моніподьйо, що частину награбованого виплачує на церкву і не грабує родичів альгвасіла, виконує замовлення.

Сервантес не надає значення інтризі, створює яскраву і правдиву картину побуту, виписує деталі, подає описи.

Авантюрно-романтична новела «Англійська іспанка» зображає життя в його ідеальних проявах, її героями є двоє закоханих молодих людей, іспанка та англієць, які пройшли через випробування і досягли щастя.

Два стилістичні плани в новелах: стиль персонажів реального плану — просторічний, повсякденний, а з другого — мова ідеальних героїв — опоетизована, піднесена, дещо ускладнена.