Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Загальна характеристика англійського Відродження

Хронологічні межі — кінець 15 — початок 17 ст., але підготовка грунту для виникнення гуманістичної культури розпочалася раніше ще в 14 ст. Це був час значних соціальних змін: розпочався розклад феодалізму, відбувався швидкий розвиток міст, ремесла, торгівлі. Особливо тісні зв’язки з Фландрією та Італією, звідки й почали проникати в Англію гуманістичні ідеї. Великі соціальні зрушення зумовлені Столітньою війною (1337 — 1453). Вона активізувала боротьбу за зміцнення королівської влади; принесла багато злигоднів народу, але водночас сприяла його єднанню, розвитку свідомості і почуття власної соціальної значимості. Селянські повстання. На початку другої половини 14 ст. формується англійська літературна мова (у середньовічній Англії державною мовою була французька). Видатним англійським письменник цього перехідного періоду був Дж. Чосер.

15 ст. в історії Англії — буремний і жорстокий час, мало сприятливий для розвитку культури. Негативні наслідки Столітньої війни, героїчний період якої вже давно минув, кривава династична війна Червоної (Ланкастери) і Білої (Йорки) Троянд (1455-1485), внутрішній розбрат загальмували поступ гуманізму, який починає розвиватися тільки на рубежі 15-16 ст. і свого розквіту досягає в другій половині 16 ст. Утвердження абсолютної монархії, сила феодального стану і церкви була підірвана остаточно. Створення сильного морського флоту — перемогу у війні з Іспанією, розгром «Непереможної Армади». Значною силою в країні стала буржуазія, яка швидко збагачувалась і відігравала все більше роль у різних сферах суспільного життя — зубожіння народних мас, селянства. Особливість англійської гуманістичної літератури — ◊ гостра постановка в ній соціальних проблем, не тільки антифеодальний, а й антибуржуазний характер; ◊ пізнім характером, спиралася на надбання ренесансної культури європейських країн, де гуманізм, виник раніше, активно увібрала їхній літературний досвід і завдяки цьому розвивалася прискорено; ◊ органічне поєднання здобутків континентальних країн та національної літературної традиції і фольклору. Ранній період розвитку літератури припадає на кінець 15 — першу половину 16 ст. Вплив європейських віянь, починається книгодрукування, викладають грецьку та латинську мови. Найвидатніший гуманіст раннього періоду — Томас Мор. Визначні ренесансні поети — Джон Скелтон (сатира антицерковної і антидворянської спрямованості), Томас Уайєт (ввів жанр сонета в англійській поезію), Генрі Серрей (удосконалив жанр сонета, вперше застосував білий вірш, переклавши дві пісні «Енеїди»).

З другої половини 16 ст. починається зрілий період — зростання могутності країни, розвиток філософської думки, філософська система Френсіса Бекона, швидкий розвиток гуманістичної літератури, збагачуючись змістом та ідеями, новими жанрами й поетичними формами. Розвиток поезії, прози і драматургії. Представники — Філіп Сідней (збірка сонетів «Астрофель і Стелла», пасторальний роман «Аркадія», праця «Захист поезії»), Едмунд Спеснер (пасторальна поема «Календар пастуха», ліричні поеми і сонети, поема «Королева фей»), Джон Лілі («Евфуес»), Томас Лодж, Томас Неш («Безталанний мандрівник» започаткував англійський побутовий роман), Томас Кід («Іспанська трагедія»), Роберт Грін («Історія монаха Бекона і монаха Бенгея»), Крістофер Марло («Тамерлан Великий», «Трагічна історія доктора Фауста»), Вільям Шекспір.

Головне місце в англійській ренесансній прозі посідав роман. «Смерть Артура» Томаса Мелорі. Тенденції: 1. тяжіння до ускладнених форм, орієнтація на книжну поетику; 2. зображення реальної дійсності, розробка побутової тематики, послуговування простим розповідним стилем.