«Кентерберійські оповідання» Джефрі Чосера
Джефрі Чосер (1340 — 1400). Поеми - «Книга герцогині», «Пташина рада», «Дім слави», «Троїл і Крессіда» та ін. Переклав «Роман про троянду». Поет послугувався традиційними сюжетами і формами (видіння, сон), але вносив у свої твори й багато оригінального — гумор, елементи сатири, майстерну портретну характеристику, розкриття психології героїв. Найвидатніший твір — «Кентерберійські оповідання» - збірка віршованих оповідань. За будовою твір подібний до «Декамерона» Боккаччо. Це також обрамована новелістична збірка, яка відкривається прологом, де описано оповідачів (29 прочан в таверні «Табард», що зібрались, щоб поклонитися мощам святого Томаса Бекета), а далі подано їхні розповіді. Персонажі прологу — представники майже всіх соціальних шарів англійського суспільства, кожен є чітко вираженим типом з рисами, властивими представникам його соціального стану. Характеристика подорожніх значно поглиблюється і доповнюється в малих прологах, що з’єднують окремі оповідання. У цих прологах оповідачі вдаються до самохарактеристики, слухачі висловлюють своє враження від розповіді і думку про особу самого оповідача, сперечаються між собою, виявляючи при цьому свій характер і вдачу. На розкриття людської сутності персонажа спрямоване й саме оповідання, вони додають нові риси до характеристики персонажів, виведених в обрамуванні, особливо поглиблюючи психологічну своєрідність образу. Таким чином, обрамування — загальний пролог та малі прологи — і самі оповідання зливаються і становлять єдине ціле. Чосер створив якісно нову літературну форму, яка дала йому змогу зобразити всі сторони суспільного життя Англії 14 ст. Оповідання збірки різнорідні за темами, жанровими особливостями, стилем. Сюжети запозичені з різних джерел. Оповідання характеризуються реалістичністю, у творі все пройняте інтересом до реального світу й людини, Чосер використав алегорію, фантастику, примітивну дидактику. У творі органічно поєднуються високе і низьке, сумне й веселе, поетичне й буденне. «Оповідання» відбивають критичне ставлення Чосера до середньовічного суспільства, пройняті особливою поетичною іронією і гумором → взірець для англійських гумористів наступних століть. Чосер почав писати з «позицій життєрадісного вільнодумства» і цим заклав основи нової гуманістичної традиції в англійській літературі.