Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Класицизм як художня система. Філософські основи, естетичні засади, представники
Класицизм — це художня система, головним завданням якої є наслідування античності.
Хронологічні рамки — 2-га половина 16 ст. (перші прояви) — 17 ст. (розквіт / високий класицизм) — 18 ст. — (просвітницький класицизм) — початок 19 ст. (поступове зникнення)
В основі класицизму лежить філософія раціоналізму (культ розуму) Рене Декарта (в Декарта була ідея про те, що людина народжується з набором ідей, які впродовж життя розвиває або знаходить у світі, найважливішою є ідея Бога, Бог — це явище, яке людина не може придумати сама Таке формулювання сильно вплинуло на літературу, художні тести і мистецтво загалом). У текстах класицизму основним конфліктом був конфлікт між розумом і почуттями, який завжди мав розв’язатися на корись розуму. У класицизмі перевага надавалась розуму над почуттями, раціональному над емоційним, загальному над особистим. З одного боку класицизм проявляє велику увагу до внутрішнього світу людини, її психології, а з іншого — герої класицистичних творів позбавлені індивідуального, уособлюють лише загальнолюдські риси і виступають як абстракції людської сутності. Тут розмежування особистого й суспільного життя розглядається як вічне протиріччя людської природи. Це вплинуло на спосіб побудови характеру героїв — виділення одної, найосновнішої, визначальної риси в кожному героєві. Відбувається така собі типізація. Такий інтерес до свідомості і внутрішнього світу нерідко змушував ігнорувати зовнішні обставини, так, античні герої в трагедіях часто поводяться як дворяни 17 ст.
У творах класицизму має бути чіткий і ясний сюжет, чіткий поділ на добрих і злих героїв, чітка і зрозуміла мова. Твір має бути лаконічним. Мистецтво, зокрема літ-ра має бути дидактичним (повчальним). У класицизмі виступали проти надмірної орнаментальності, поетичності мови, вишуканих метафор і порівнянь, каламбурів та інших засобі, які затемнюють зміст.
Принципи естетичної системи класицизму запозичені з античності. Зокрема це принципи «Поетики» Аристотеля, принципи «Плеяди» і «Поетики» Юлія Цезаря Скаліґера. Античність ставала абсолютом та ідеалом, який не можна перевершити. За своєю природою класицизм вимагав цензури, аби перевіряти подібність творів до античних, наявність у них античних принципів.
Жанри класицизму ділилися на високі й низькі.
Високі: епопея, трагедія, ода (покликані втілювати історичні й державні події, показувати життя монархів, полководців, міфічних героїв)
Низькі: сатира, байка, комедія, казка, афоризм (через низькі жанри показували типових людей за допомогою алегорії)
Для театру і драматургії обов’язковим було дотримання правила «трьох єдностей»: часу (1 доба), місця (єдиний простір), дії (єдина сюжетна лінія)
Провідною країною класицизму стає Франція, там він був проголошений офіційним напрямом. В інших країнах Європи класицизм представлений окремим письменниками, а от в Іспанії він взагалі не прижився.
Представники: Франсуа Малерб (оди, сонети, станси), П’єр Корнель (трагедії, комедії), Жан Расін (трагедії), Жан-Батист Мольєр ( комедії, дивертисменти, комедії-балети), Жан де Лафонтен (байки, поеми, новели)