Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Жана Расіна. Особливості трагічного конфлікту. Аналіз трагедії «Андромаха»

Учення янсеністів та зв’язаної з ним філософії Паскаля зіграли важливу роль у формуванні духовного світу Расіна. Янсенізм — представляв собою релігійну течію в католицизмі, яка критично виступала по відношенню до деяких його догм. У вченні янсеністів покора перед незбагненим божественним промислом, «благодаттю», поєднувалася з пафосом внутрішньої моральної боротьби з пороками і пристрастями, спрямовані аналітичною силою розуму. Центром янсеністської общини був жіночий монастир Пор-Рояль в Парижі, ідейні вожді люди світських професій, філологи, юристи — Антуан Арно, П’єр Ніколь, Лансело, Леметр. Жан Расін (1639-1699) народився в буржуазній сім’ї, через ранню смерть батьків виховувався в бабусі, а опісля отримав освіту в янсеністському колежі. Готували стати священиком. Відбиток філософських і моральних ідей янсенізма можна знайти майже у всіх його трагедіях. Звертався до античної міфології. І період творчості — 1664-1677 рр. Театральний дебют 1664 р. — трупа Мольєра поставила його трагедію «Фіваїди, або Брати вороги». Постановка другої трагедії «Олександр Великий» викликала великий скандал в театральному житті Парижа. 1665 р. - представлена трупою Мольєра, через два тижні появилась на сцені Бургундського готелю (офіційно визнаний перший театр столиці). Це було порушенням професійної етики; конфлікт погіршився коли Расін переманив найкращу актрису Мольєра — Терезу Дюпарк. П’єса «Андромаха» (1667) — основним ідейним ядром виступає зіткнення розумного і морального начал зі стихійною пристрастю, яка несе руйнування моральній особистості та її фізичну загибель. Расін в художній формі утілив ідею одного із мислителів Франції 17 ст. Паскаля: сила людського розуму в усвідомленні своєї слабкості. Психологічний аналіз в його трагедіях піднятий на вищий ступінь, діалектика людської душі розкрита глибше і тонкіше. Простота зовнішньої дії, драматизм, який будується цілком на внутрішньому напруженні. Трагедія «Береніка» (1670) — єдина трагедія Расіна, в якій традиційна проблема почуття і розумного обов’язку однозначно вирішується на користь розуму. Трагедії «Британік» (1669), «Баязид» (1672), «Мітрідат» (1673). Швидка кар’єра і літературна слава Расіна викликали невдоволення у професійному колі і аристократичних салонах. ІІ період творчості відкриває трагедія «Федра» (1677), написана на основі трагедії «Іполіт» Івріпіда і трагедії «Федра» Сенеки. Тема суду над собою і вищого суду створеного божеством. Міфологічні мотиви і образи тісно переплітаються з християнськими вченнями в янсеністському трактуванні. Пристрасть Федри до свого пасинка Іполіта з самого початку несе на собі печатку приреченості. Мотив смерті пронизує всю трагедію, починаючи з першої сцени — звістки про смерть Тесея до трагічної розв’язки — загибелі Іполіта і самогубства Федри. Став історіографом короля Людовика ХIV. Пише твори на релігійну тематику, трагедія «Естер» («Есфір»). Праця «Коротка історія Порт Рояля».