Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Жана Расіна. Особливості трагічного конфлікту. Аналіз трагедії «Андромаха»

Учення янсеністів та зв’язаної з ним філософії Паскаля зіграли важливу роль у формуванні духовного світу Расіна. Янсенізм — представляв собою релігійну течію в католицизмі, яка критично виступала по відношенню до деяких його догм. У вченні янсеністів покора перед незбагненим божественним промислом, «благодаттю», поєднувалася з пафосом внутрішньої моральної боротьби з пороками і пристрастями, спрямовані аналітичною силою розуму. Центром янсеністської общини був жіночий монастир Пор-Рояль в Парижі, ідейні вожді люди світських професій, філологи, юристи — Антуан Арно, П’єр Ніколь, Лансело, Леметр. Жан Расін (1639-1699) народився в буржуазній сім’ї, через ранню смерть батьків виховувався в бабусі, а опісля отримав освіту в янсеністському колежі. Готували стати священиком. Відбиток філософських і моральних ідей янсенізма можна знайти майже у всіх його трагедіях. Звертався до античної міфології. І період творчості — 1664-1677 рр. Театральний дебют 1664 р. — трупа Мольєра поставила його трагедію «Фіваїди, або Брати вороги». Постановка другої трагедії «Олександр Великий» викликала великий скандал в театральному житті Парижа. 1665 р. - представлена трупою Мольєра, через два тижні появилась на сцені Бургундського готелю (офіційно визнаний перший театр столиці). Це було порушенням професійної етики; конфлікт погіршився коли Расін переманив найкращу актрису Мольєра — Терезу Дюпарк. П’єса «Андромаха» (1667) — основним ідейним ядром виступає зіткнення розумного і морального начал зі стихійною пристрастю, яка несе руйнування моральній особистості та її фізичну загибель. Расін в художній формі утілив ідею одного із мислителів Франції 17 ст. Паскаля: сила людського розуму в усвідомленні своєї слабкості. Психологічний аналіз в його трагедіях піднятий на вищий ступінь, діалектика людської душі розкрита глибше і тонкіше. Простота зовнішньої дії, драматизм, який будується цілком на внутрішньому напруженні. Трагедія «Береніка» (1670) — єдина трагедія Расіна, в якій традиційна проблема почуття і розумного обов’язку однозначно вирішується на користь розуму. Трагедії «Британік» (1669), «Баязид» (1672), «Мітрідат» (1673). Швидка кар’єра і літературна слава Расіна викликали невдоволення у професійному колі і аристократичних салонах. ІІ період творчості відкриває трагедія «Федра» (1677), написана на основі трагедії «Іполіт» Івріпіда і трагедії «Федра» Сенеки. Тема суду над собою і вищого суду створеного божеством. Міфологічні мотиви і образи тісно переплітаються з християнськими вченнями в янсеністському трактуванні. Пристрасть Федри до свого пасинка Іполіта з самого початку несе на собі печатку приреченості. Мотив смерті пронизує всю трагедію, починаючи з першої сцени — звістки про смерть Тесея до трагічної розв’язки — загибелі Іполіта і самогубства Федри. Став історіографом короля Людовика ХIV. Пише твори на релігійну тематику, трагедія «Естер» («Есфір»). Праця «Коротка історія Порт Рояля».



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.