Мольєр як творець високої комедії. Аналіз трилогії «Тартюф», «Мізантроп», «Дон Жуан»
Вже в першій половині 17 ст. теоретики класицизму визначали жанр комедії як жанр нижчий, сферою зображення якого була приватне життя, побут і звичаї. Справжнім творцем класичної комедії став Жан-Батист Поклен (1622-1673). Мольєр отримав чудову на той час освіту. Але обирає професію актора, чим викликав невдоволення в родини. 1643 р. — стає професійним актором і очолює «Блискучий театр» разом з групою акторів-любителів, який проіснував менше двох років, не було підходящого репертуару. 1645 р. — разом х друзями покидає Париж і стає мандрівним комедіантом до 1658 р. Почав сам писати, щоб забезпечити театру репертуар. Звертається до фарсу. Будує комедії не тільки на оригінальній інтризі, але й часто на вже розроблених сюжетах. Створив соціальну комедії. 1658 р. — повертається в Париж, де показує фарс «Закоханий лікар» королю після «Нікомеда» Корнеля. Королю сподобався більше і той надав Мольєру приміщення Малого Бурбону. Створював комедії-балет («Міщанин-шляхтич»), щоб створити розважальне видовище. Аристократи могли танцювати у виставі. «Смішні манірниці» (1659), «Школа чоловіків» (1661), «Школа жінок» (1662), «Лікар з примусу» (1666). Комізм «високої комедії» - це комізм характеру, інтелектуальний комізм. У середині 1660-х років створює свої найкращі комедії, в яких критикує пороки духовенства, дворянства і буржуазії. «Тартюф» (редакція 1664, 1667, 1669 рр.) — в першій редакції Тартюф був представником духовенства; в другій редакції Мольєр додав зв’язки Тартюфа з двором, судом і поліцією, Тартюф названий Панюльфом і перетворився у світського представника, а закінчувалась п’єса розкриттям Панюльфа і прославленням короля; у останній редакції лицемір знову був названий Тартюфом. Тартюф — не уособлення лицемірства як загальнолюдського пороку, це соціальний тип, недарма в комедії він не один лицемір. Всі вони приховують свої проступки гарними словами і невтомно слідкують за поведінкою інших. Тартюф прикривається релігією. Використовував різноманітні засоби: елементи фарсу, комедії інтриг, комедії моралі, комедії характерів. «Дон Жуан» (1665) — Мольєр звернувся до теми, вперше розробленої в Іспанії, про розпусника, який не знає жодних перешкод у своєму прагненні задоволення. Вперше про Дон Жуана написав Тірсо де Моліна. Дон Жуан Мольєра — звичайний світський чоловік, а події, як з ним відбуваються, викликані і його натурою, і побутовими традиціями, і соціальними відносинами. Дон Жуан звільнив себе від будь-якої моральною відповідальності, він живе в борг, спокушає жінок, вміє причарувати не тільки жінок, живе за принципом «все дозволено». Комедія призначена для боротьби з людськими пораками, визначення моральних і соціальних проблем, зображення типових характерів. «Мізантроп» (1666) — комедія без всяких театральних ефектів, діалог повністю займає дії; протиставлення двох життєвих позицій, двох світоглядів. Цю комедію можна назвати «сумною». Комізм полягає саме у характері Альцеста, який хоче щоб світські люди, придворні, які оточують його, жили за високими моральними законами, коли це протирічить історично складеному укладі життя і відносин, єдино прийнятних для них. Іншу філософію сповідує Філінт, він розуміє людську недосконалість і вірить що людей потрібно прощати не дивлячись на їх пороки. «Мізантроп» перш за все, - вирок аристократії, привілейованому, впливовому стану. Мова йде також про порочність державних установ, про продажність суду. Сатира в комедіях Мольєра завжди мала в собі суспільний сенс.