Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Французька преціозна література

Одним з різновидом французької літератури бароко стала преціозна література. Преціозність (від фр. precieux — дорогоцінний, витончений) — особливе, чисто французьке культурно-побутове явище, яке виражало особливе світосприйняття і проявилось як у соціальних відносинах, так і в своєрідному підході до літератури і мови. У момент свого виникнення преціозність представляла спробу протистояти грубості моралі, поведінки, мови, що залишились в спадщину від періоду війн і невпорядкованості суспільного життя, вишуканість, витонченість почуттів і їх вираження.

Осередком преціозності були аристократичні салони, які зіграли велику роль у соціальному та інтелектуальному житті свого часу. Вони сприяли формуванню нової світської культури, в них створювались і нові літературні жанри — портрет, максими, розроблялась особливого роду поезія. Серед перших салонів був відомий салон маркізи де Рамбуйє, який існував понад півстоліття (1608-1665). За його зразком стали створюватись і інші салони, багато з яких були опозиційними по відношенню до двору. Преціозність відображала ідеологію аристократії, яка прагнула зберегти своє привілейоване становище в суспільстві. Це проявилось, насамперед, у цілій науці делікатного обходження в повсякденному побуті. Соціальна замкнутість, елітарність преціозної культури, орієнтовану на вузьке аристократичне середовище, отримали відображення в особливій мові, виробленій в преціознах салонах. Образні вирази, метафори, перифрази зашифровували звичайні побутові поняття. Преціозна література розробляла жанри лірики та прози. Галантне кохання, краса дам, окремі епізоди світського життя слугували матеріалом для численних мадригалів, сонетів, послань, рондо. Найбільш значною фігурою серед преціозних поетів — Венсан Вуатюр (1598-1648), постійний відвідувач салону маркізи де Рамбуйе. Яскравий прояв преціозність отримала в жанрі роману, який пережив протягом століття деяку еволюцію. Спочатку був популярний пасторальний роман; з 1630-х р. — галантно-героїчний роман з рицарською, воєнно-авантюрною або псевдоісторичною тематикою: Марен Леруа де Гомбервіль («Вигнання Полександра»), Готьє де Кост де Ла Кальпренедо («Кассандра», «Клеопатра», «Фарамон»), Мадлен де Скюдері («Ібрагім, або Великий паша», «Клелія»). І хоча романи з достатньою повнотою відобразили ідеологію окремої частини французького суспільства, саме завдяки їм саме поняття «роман» скоро стало сприйматися як синонім неймовірного вимислу.