Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Джон Донн і «метафізична поезія»

Чільне місце в поезії першої половини 17 ст. займає так звана «метафізична школа», яка представляє один з напрямків бароко. Метафізика — філософія буття, роздуми про граничні і надчуттєві принципи і засади буття. Засновником вважається Джон Донн (1573-1631), творчий шлях якого — від язичницько-життєрадісної ідилічної лірики Ренесансу до лірики трагічної, наповненої щирою тривогою за долю людини у «вивихнутому світі», і далі до релігійної духовної поезії — показує в загальних рисах одну з основних ліній в еволюції англійської літератури цього переломного часу. Його праці — «Пісні і сонети», ліричні поеми «Шлях душі» (1601) та «Анатомія світу» (1611) та інші. Послідовники Донна — Дж. Герберт, Р. Крешо, Г. Воен, які орієнтувались головним чином на його пізню творчість, засвоїли його схильність до містицизму, «метафізичних» роздумів, вишуканого словесного орнаменту; явища дійсності — складні парадоксальні образи, у техніці вірша свідомо використовується дисгармонія і дисонанс, що підкреслюють розгубленість. Поезія «метафізиків» справляла враження виняткової інтелектуальної складності, призначалась лише для обраного кола читачів і була чужа суспільній і громадській тематиці.