Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Джона Мільтона

Ім’я Джона Мільтона (1608-1674), поета, мислителя і публіциста, який нерозривно пов’язав свою долю з подіями великої англійської революції, по праву вважається символом найвищих досягнень літератури Англії 17 ст. Його творчість глибоко вплинула на розвиток європейської суспільної думки і літератури наступних епох. Перший період творчості співпадає з передреволюційними десятиліттям, в цей період формуються його смаки і переконання, він пробує себе в ліричному і драматичних жанрах, пише вірші «на випадок», урочисті елегії на латині, сонети, невеликі п’єси-маски; головна особливість — поєднання мотивів життєрадісності, поезії Відродження з пуританською серйозністю і дидактикою. У пуратинізмі його приваблювали проповіді аскетизму, духовної стійкості, критика розпущеного двору і свавілля монархів; але їх вороже ставлення до театру і мистецтва було чуже Мільтону. До кінця 30-х років в творчості Мільтона помітно посилюються пуританські тенденції, разом з тим його твори набувають важливого соціального підтексту. П’єса-маска «Комус» (1637), елегія «Лісндас» (1638). Його моральний пафос, строгість ідеалів, властивий йому дидактизм, класична ясність вірша відрізняють його ранню поезію від ускладнених творів метафізиків і гедоністичної поезії кавалерів. У другий період творчості, який охоплює 1640-1650-і роки, Мільтон виступає як революційний публіцист. Був назначений латинським перекладачем Державної ради. Всі трактати і памфлети пронизані думкою про свободу; автор розрізняє три види свободи — в релігійному, особистому і громадському житті. Виступає за відділення церкви від держави, оголошує війну англіканській церкві. Праця «Ареопагітика» (1644) — блискуча промова в честь захисту свободи слова і друку. В роки памфлетної війни, розпочатої прихильниками монархії після поразки, з’являються знамениті трактати «Захист англійського народу» (1650), «Другий захист англійського народу» (1654). Проза Мільтона займає важливе місце в його творчій спадщині. Вона допомагає глибше зрозуміти історичну своєрідність релігійно-політичної боротьби свого часу, зрозуміти важливі особливості його кращих поетичних творів. Відновлення монархії в 1660 р. була сприйнята Мільтоном як катастрофа. Його шедевр — поема «Втрачений рай» (1667), сюжет почерпнув з Біблії, міф про гріхопадіння перших людей. «Втрачений рай» підводив підсумки його багаторічних роздумів про релігію і філософію, про долю батьківщини і людства, про шляхи його політичного і духовного вдосконалення. Вражає космічна грандіозність поеми, драматичні події відбуваються на фоні неосяжних просторів Всесвіту; його тема — священна історія, а герої — Бог, Диявол, Месія, Адам і Єва; боротьба між добром і злом, яка закінчується на користь Добра. Свідок і учасник грандіозного соціального перевороту, Мільтон, створюючи епічну поему, надихався атмосферою громадянської війни, яка являлась, на його думку, відображенням всесвітньої боротьби Добра і Зла. Образи перших людей задумані як втілення релігійного і гуманістичного ідеалу. Бог-син — і розгніваний Месія, і творець прекрасного світу, заступник людини перед Богом-отцем, цар Всесвіту. Сатана — теж син Бога, але повсталий проти Батька і відторгнутий. Його духовна загибель — непомірна гординя. Втім, образ Сатани виглядає настільки величним і привабливим, що поряд з ним губляться і тьмяніють всі інші персонажі. В той же час, Бог — підступний і мстивий монарх. Виправдовує гріхопадіння Адама і Єви. Поема написана білим віршем, який звучить то співоче і плавно, то енергійно і пристрасно, то суворо і похмуро. У поемі поєднуються барокові і класицистичні тенденції. Інші великі твори Мільтона — поема «Повернений рай» (1671), трагедія «Самсон-борець» (1671).