Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Сентименталізм. Варіанти сентименталізму, їхня специфіка
Сентименталізм (від франц. sentiment — почуття, почуттєвість) — літературний напрям другої половини XVIII — початку XIX століття, що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття до героїв у читачів. Сентименталізм дістав свою назву від роману англійського письменника Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (1768 p.). Як окремий літературний напрям сентименталізм оформлюється в 1760-ті роки, а раніше використовувався термін у значенні «здатний до співчуття». Найбільш яскравими письменниками-сентименталістами були С. Річардсон («Памела») О. Ґолдсміт («Векфільдський священик»), Л. Стерн («Сентиментальна подорож») в Англії; Й. В. Ґете («Страждання юного Вертера»), Ф. Шіллер («Розбійники») в Німеччині; Ж.-Ж. Руссо («Сповідь»), Д. Дідро («Черниця») у Франції. На відміну від багатьох інших літературних напрямів, естетичні принципи сентименталізму не знаходять закінченого вираження в теорії. Сентименталісти не створювали будь-яких літературних маніфестів, не висували власних ідеологів і теоретиків. Сентименталізм немає власного творчого методу, його розглядають, як певний умонастрій з характерними ознаками:
- почуття як основна людська цінність і вимір,
- меланхолійна мрійність,
- песимізм,
- почуттєвість,
- особистісність переживань тощо.
Сентименталізм зароджується всередині просвітницької ідеології. Культові розуму, що панував як у класицизмі, так і в просвітництві, сентименталізм протиставив культ почуття. Сентименталізм спирається на філософію агностицизму англійського мислителя Девіда Юма, тобто проти раціоналізму просвітителів.
Його риси:
- Виникає із розчарування в історії,
- Поява інтересу до історії людської емоції,
- Реакція «почуття» на розум: не мозок, а серце,
- Пріоритет природності та чуттєвості в людині,
- Зародження елементів романтичного світовідчуття.
Герой сентименталізму — цілком ординарна людина, як правило, представник нижчих верств населення, людина чутлива, скромна, з глибокими почуттями. Події у творах сентименталістів відбуваються на тлі повсякденного, цілком прозаїчного життя. Нерідко воно замикається всередині родинного побуту. Сентименталізм демократизує мову художнього твору — вона стає зрозумілішою для широких верств населення. Здебільшого зникають риторичні пишномовності й архаїзми. Художні засоби й лексичні одиниці беруться з фольклору.
Сентименталізм - напрям у європейській літературі, другої половини XVIII — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору. Сентименталізм розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму. Сентименталізм дістав свою назву від роману англійського письменника Л. Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (1768). Поступово сентименталізм запанував і в інших жанрах, змінивши жанрову систему сучасної йому літератури. Сентименталізм відкидає класицистичний поділ жанрів на «високі» і «низькі», усі вони стають рівноправними. Письменники-сентименталісти відкрили здатність простої людини, не зіпсованої цивілізацією, передовсім ідеалізованого селянина, до тонких чуттєвих переживань.
Визначальні риси сентименталізму:
- відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення(індивідуалізм);
- позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства (гумор — як інструмент подолання дійсності);
- вільна побудова твору;
- підвищена емоційність зображення подій (гіпертрофована емоційність) та характерів, їх нетиповість;
- мальовничі сільські пейзажі;
- розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу;
- інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої;
- образ «імпліцитного читача» - текстуальна стратегія, коли текст вказує на спосіб його прочитання; присутній горизонт очікування.
Основа: сенсуалізм (почуття, пов’язані із зовнішнім світом, сприймаються через відчуття): матеріалістичний, дуалістичний.
Причини виникнення:
Розчарування в історії публічній, інтерес до історії емоцій, приватної сфери життя;
Реакція почуття на розум;
Пріоритет природності та чуттєвості в людині;
Зародження елементів романтичного світовідчуття.
Жанри: романи в листах (епістолярій), роман подорож, сімейний роман, роман особистості — стилістично це велика безсюжетна проза.