Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Сенсуалізм

Сенсуалізм (від лат. sensus — сприйняття, почуття, відчуття) — напрямок в теорії пізнання, згідно якому відчуття і сприйняття — основна і головна форма достовірного пізнання. Основний принцип сенсуалізму — «немає в розумі нічого такого, чого б не було у почуттях». Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття входить також уява.

Джон Локк доводить, що всі ідеї і поняття людини виникають внаслідок дії речей зовнішнього світу на органи чуття людини. Він розробляє сенсуалістичну теорію пізнання, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття. Душа людини від природи є "чистою дошкою" (tabula rasa), на якій "чуттєвий досвід малює свої візерунки". Далі розвиток емпірико-сенсуалістичної гносеології вже у XVIII ст. продовжує Девід Юм. Проте позиція Д. Юма відрізняється від концепції Д. Локка, зокрема в питанні про джерело наших відчуттів. Якщо Локк вбачав джерело відчуттів людини в природі світу, то Юм вважає, що ми, в принципі, не можемо знати, чи існує зовнішній світ, природа, чи ні.

Сентименталісти у значній мірі спиралися на філософію сенсуалізму англійських мислителів Девіда Юма, Джона Локка, а також Джорджа Берклі, які, заперечуючи думку попередніх філософів про можливість об'єктивного пізнання світу за допомогою розуму, єдино реальною вважали не матерію, а людські враження, ідеї, емоції. Кожна людина за допомогою своєї уяви витворює власну картину навколишньої дійсності, а її висновки про ті чи інші речі є суб'єктивними. Великий вплив на розвиток сентименталізму справив також руссоїзм — концепція французького мислителя і письменника Ж.-Ж. Руссо, який проголосив «культ серця», протиставляючи його «культу розуму». Філософські системи підштовхували митців до вияснення внутрішніх джерел людської діяльності і поведінки загалом.