Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Джонатан Свіфт

Джонатан Свіфт — англійський сатирик, церковний діяч, публіцист, поет та письменник епохи Класицизму. Свіфт був висвячений у сан священика англіканської церкви й упродовж року служив у Кілруті, на півночі Ірландії. Опинившись у центрі релігійних чвар, Свіфт починає писати один з відомих сатиричних творів - памфлет "Казка бочки", робота над яким тривала кілька років. "Казка бочки" вийшла у світ 1704 року без вказівки на ім'я автора, зчинивши галас довкола себе. Свіфт зажив слави дотепника, після того як його авторство було розкрито. В образах трьох братів - Петра, Мартина й Джека - автор піддає нищівній критиці три гілки християнства - католицьку, англіканську та пуританську.

У 1696 році письменник пише сатиру "Битва книг". Твір був присвячений дискусії між прибічниками «давніх» і «нових» книг, в якій на боці "давніх" брав участь його покровитель Темпл. Свіфт у сатирі виступає проти канонізації античної спадщини, але за його творче використання (передусім для подальшого розвитку сучасної англійської літератури).

В багатьох блискучих памфлетах Свіфта зображалась боротьба партій вігів та торі («Про розбрат в Афінах та Римі») та висміювався релігійний фанатизм. Слід зазначити, що Свіфт був цікавий обом політичним партіям та обидві намагались перетягнути його на свій бік.

Свіфт вмів правильно та влучно оцінити різноманітні ситуації в тому світі, в якому він жив. В головному його творі «Мандри Лемюеля Гулівера» відчувається суперечка з Даніелем Дефо, який в обличчі Робінзона ославив буржуазні ідеали і зумів підняти їх до ідеалів загальнолюдських. Свіфт же наважився осміяти їх, піддати критиці.

В першій частині свого роману свіфт зображує картину придворних інтриг, зради, підлабузництва, та шпигунства які царювали при англійському дворі, в другій — де зображується подорож до Бробдінгнегу автор переходить до більш філософського осмислення подій та спробі створити певний ідеал. В третій частині критика Свіфта падає голови монархів, їх деспотизм, брехню буржуазних парламентів, колоніальну критику своєї країни, фальшиву науку та різного роду шарлатанство.

Джонатан Свіфт критично роздивлявся та коментував світ, в якому жив, тогочасну епоху з усіма її подіями та поглядами, виступав на захист античної культури та літератури, вважаючи її основою, каноном для подальшого розвитку англійської літератури. Він бачив світ своєї епохи з середини, першим бачив там вади, та освітлював їх через свою нищівну та гостру критику.

У порівнянні з літературою попереднього століття, у просвітницькій літературі відбувається суттєва демократизація героя, що відповідає загальному напрямку просвітницької думки. Герой літературного твору у XVIII столітті перестає бути "героєм" у сенсі володіння винятковими властивостями і перестає займати вищі щаблі в соціальній ієрархії. Він залишається "героєм" тільки в іншому значенні слова - центральною дійовою особою твору. Герой — представник буржуазного суспільства. З таким героєм може ідентифікувати себе читач, поставити себе на його місце; цей герой ні в чому не вище звичайної, середньої людини. Але спочатку цей впізнаваний герой, щоб привернути інтерес читача, повинен був діяти в не знайомій читачеві обстановці, в обставинах, що будять уяву читача. Тому з цим "звичайним" героєм у літературі XVIII століття усе ще відбуваються незвичайні пригоди, адже для читача XVIII століття вони і виправдовували розповідь про звичайне людині, в них полягала цікавість літературного твору. Пригоди героя можуть розгортатися в різному просторі, близько чи далеко від його дому, в звичних суспільних умовах або в неєвропейським суспільстві, а то й поза суспільством взагалі. Але незмінно література XVIII століття загострює і ставить, показує крупним планом проблеми державного і суспільного устрою, місце особистості в суспільстві і впливу суспільства на окрему особистість.