Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Жанрові моделі роману у Річардсона (Памела) і Філдінга (Щоденник подорожі до Ліссабону)

Роман зрілого Просвітництва в Англії (1740-70-ті рр.) Представлений творчістю С. Річардсона, Г. Філдінга, Дж. Смоллета, Л. Стерна. Жанр роману стає популярним і самим значним в англійській літературі.

Однією з реакцій на сентиментальний роман, було роздратування, бо просвітники вважали, що такий жанр роману може довести читачів до гріхопадіння і навіть самогубства. Просвітники, що виступали проти розвитку жанру сентиментального роману перш за все намагалися захистити своїх дітей. Головною темою сентиментального роману є складний духовний світ головної героїні. Однак пізніше протягом ХІХ ст. послідовники С. Річардсона поступово експериментують, таким чином з’являються диференціації романних форм. Сентиментальний роман еволюціонує по різним напрямкам, з’являється естетський роман. Що відрізняє його високими естетичними вимогами та претензіями. З іншого боку виникає література для загалу, що оперує нехитрими життєпізнаваємими формулами та повторами. Використовуючи епістолярну техніку, вистроював повествування роману у вигляді відвертих листів, якими обмінювались головні герої. Річардсон вводив читачів у потаємний світ героїв, світ їх думок та відчуттів.Найбільш відомий його роман «Памела або вознагороджена добродетель». Філдінг. Річардсон: засновник повчального сімейно-побутового роману, ідилія сімейного осередку, поява жінки як головного героя, фокус в родині, обмеженість сюжету декількома реаліями життя (любов, народження дітей, смерть). Філдінг: хотів написати пародію на Памелу Річардсона => Джозеф Ендрюс, достовірність, авантюрна фабула роману великої дороги + історичні події + комічний епос, сюжетна лінія починається ніби ззовні поза сімєю і сприяє сімейному єднанню.

Роман "Том Джонс" воістину чудовий, конструктивно це просто чудо; багато мізансцен, сила спостережливості, розмаїття щонайвдаліших пасажів і думок, різноманітний тон цієї великої комічної епопеї тримають читача в безперервному захваті та очікуванні. Крім того, саме англійці у XVIII столітті вперше розробили теорію роману як жанру. Зокрема це стосується роману Г. Філдінга "Історія Тома Джонса," (1749). Цей твір неначе складається з двох самодостатніх, хоча й взаємопов'язаних, частин: теоретичних авторських передмов до книг, а також власне розвитку сюжету про Тома Джонса (які є своєрідною ілюстрацією художнього втілення згаданих теоретичних положень). До того ж, Філдінгові належить "заслуга в формуванні власне реалістичних принципів типізації, зображення особистої долі персонажів на широкому соціальному тлі, яке детермінує. Дійсно, саме соціальна детермінація особистої долі Тома Джонса закладена вже в самій назві твору - він знайда, людина без роду-племені, статку і певного суспільного становища, за злим висловом його ж брата, панича Блайфіла, - "жебрацький байстрюк" (благородне походження Джонса з'ясовується лише в фіналі твору, і протягом всього розвитку дії всі до нього ставляться як до незаконного сина служниці). Крім того, життя, звички, побут найрізноманітніших верств населення тодішньої Англії зображенні настільки яскраво й соковито, що роман часто називають енциклопедією англійського життя тієї доби. Сам Філдінг неодноразово підкреслював своє прагнення продовжити традицію Сервантеса, і невипадково наблизив поетику "Тома Джонса" до поетики ''Дона Кіхота'', а роман великого іспанця теж називають енциклопедією життя Іспанії. Таке реалістичне відтворення побуту різних прошарків тодішнього англійського суспільства дозволяє вести мову про соціально-побутовий характер "Тома Джонса". Філдінг виявляє неабияку майстерність гумориста і під час використання інших прийомів. Так, вельми комічним постає в його творі опис уже згаданої бійки селян, зроблений у "високому стилі" класичного героїчного епосу.