Зарубіжна література - статті та реферати - 2021
Національна самобутність французького Просвітництва та суспільно-історичні передумови його формування
Французьке Просвітництво визначилось своєю ідейно-організаційною завершеністю, послідовністю, висунуло ідеї буржуазної демократії. Спираючись на теоретичні положення Джона Локка (англійського просвітителя), який розробив емпіричну теорію пізнання, просвітники висунули ідею свободи, свободи слова, совісті, друку, рівності, вільної праці на благо суспільства, розумного егоїзму та всебічного розвитку особистості, що знайшли втілення у «Декларації прав людини і громадянина». Просвітники Франції зробили внесок у розроблення теоретичних засад суспільного прогресу. «Володарем дум» усіх освічених людей ХVІІІ ст., найвидатнішим діячем був Вольтер. Усе ХVІІІ ст. називали «століттям Вольтера». Він викривав недоліків, вад феодального суспільства, абсолютистського режиму, в зруйнуванні та подоланні всякого роду забобонів. Він писав у всіх жанрах (трагедії, вірші, історичні твори, філософські романи, сатиричні поеми, політичні трактати і статті). Не меншу відомість отримав інший співвітчизник Вольтера Жан-Жак Руссо ідеолог революційної дрібної буржуазії. Він став автором особливої світоглядної системи поглядів, яку було на його честь названо руссоїзмом.
У 1789 році розпочалася Велика французька революція, що проголосила такі гасла як: свобода, рівність, братерство. Отже, у Франції від слів про боротьбу за краще суспільство реально перейшли до дій, по суті це стало процесом перебудови державного устрою. Французькі просвітники розвіяли темряву незнання і невігластва, виховували людину і людство, озброювали їх науковими знаннями. Мистецтво революційної пори, яскрава сторінка світової художньої культури, логічно вписалося в художній контекст Просвітництва, з яким генетично пов’язане основними своїми ідеями.