Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Епоха Лессінга

1750-1760 рр знаменуються в німецькій літературі як «епоха Лессінга». Цей період характеризується розробкою естетичних теорій і появою самобутніх пам’ятників німецької літератури. Творчість Лессінга, його естетика та драматургія виявили вплив на всю європейську літературу XVIII ст. Відбувається зміна орієнтирів - відмова від наслідування французьких класицистів, як цього вимагав Готшед, і сприйняття античності - по концепції Вінкельмана - як ідеалу гармонії, спокою і краси. Античність протиставляється як більш відповідна сучасним вимогам - барочному смаку, вплив якого в Німеччині було ще досить сильним. Жанрова система збагачується в цей період новими формами - з'являється лірична драма, ода, епічна поема (поеми Клопштоку), новела та виховний роман («Агатон» К. М. Віланда), в поетиці яких поєднуються елементи просвітницької літератури з пієтизм і рококо.

У творчості Лессінга триває боротьба за національний німецький театр («Гамбурзька драматургія») і закладаються основи жанру міщанської драми («Емілія Галотті»), формальні принципи класицизму відбилися в останній драмі Лессінага, в «філософській притчі про терпимість» - в «Натані Мудрому». За положеннями Лессінга мистецтво відображає правду життя, всю видиму природу, а не лише прекрасне. Розкривається Лессінгом і положення про специфічність мистецтва а також те, що кінцевою його метою є насолода. Лессінг вперше намагається різницю в різних видах мистецтва (наприклад література і живопис).