Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Літературний напрям та його стійкі властивості. Романтизм як літературний напрям

Літературний напрям — це система фундаментальних світоглядно-мистецьких принципів та літературних проявів, сповідуваних письменниками, що живуть в один час.

1. Хронологія появи напряму

2. Приналежність письменника (де його місце? Яка школа?)

3. Течії в середині напряму

4. Стиль

5. Фундаментальні принципи (відображення життя в художньому тексті, спосіб узагальнення: типізація, індивідуалізація і т.д.)

Літературний напрям визначають такі важливі чинники:

1. Світоглядний (ідейний і філософський) фундамент, який породжує певну концепцію дійсності, певний спосіб її пізнання.

2. Поетика як система більш-менш нормативних правил, котрі виросли на філософськім фундаменті того чи іншого літературного напряму і безпосередньо пов’язані з літературною творчістю.

3. Спільність мотивів, тем, ідей, образів, сюжетних схем, що переважають у певному літературному напрямі, є характерними для нього.

4. Сукупність художніх засобів, регульованих поетикою літературного напряму. Це певні стильові, композиційні особливості, певні жанрові форми, що переважають.

РОМАНТИЗМ

Перша половина 19 ст., 1795 — рік народження романтизму, сієнської школи романтиків.

Представники: Байрон, Гюго, В. Скотт.

- Велика увага до народної творчості, фольклору (його активне зібрання), наслідування народного духу. Принцип народності — заклик вчитися в народу.

- Принцип історизму — античність більше не домінує, треба іти в глиб історії власного народу.

- Об’єкти для наслідування: сакральний дух і народний дух.

- Геній — не з освітою, а це божий пророк. Поети — всі пророки.

- Принцип актуалізації виняткової особистості у кризовому стані.

- Принцип сакрального — вбачається скрізь. Світ к божественна еманація.

- Використання різноманітної фантастики — казкові персонажі народу (феї, гноми) в літературі.

- Спосіб художнього узагальнення — символізм («синя троянда» - у Німеччині, «червона калина» - в Україні).

- Активне впровадження змішаного жанру.

- Заперечення раціоналізму, неприйняття буденності і звеличення «життя духу», культ почуттів, екзотизм.

- Принцип індивідуальності — провідний у художній творчості.

- Розвиток жанрів історичного роману і драми, фантастичної оповіді, ліро-епічної поеми, балади, романсу.