«Гулліверові мандри» Свіфта як антиутопія ХVІІІ ст.
Антиутопія — вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай характеризується пригноблюючим суспільним контролем, здійснюваним авторитарним або тоталітарним урядом. (Це проектування того, що існує зараз і засилається, як правило, у майбутнє, показується як воно буде (за її словами)).
Антиутопією роману Свіфта «Гулліверові мандри» є його четверта частина, а саме зображення створіння йєху.
В останній частині роману письменник засуджує нелюдське суспільство, породженням якого є звіроподібні створіння йєху. Тут також відтворена картина життя патріархальної громади добропорядних коней гуїнгмів, які протиставлені йєху. Зовнішній вигляд і внутрішня сутність йєху огидні. Ці істоти, схожі водночас і на мавп, і на людей, вирізняються хитрістю, люттю, віроломністю і мстивістю. Вони зажерливі і хтиві, неохайні і потворні. Понад усе вони цінують кольорові блискучі камінці. За них вони ладні вбити кого завгодно. Повернувшись до Англії, Гуллівер зауважив у своїх співвітчизників риси йєху. Завершуючи «Мандри Гуллівера», письменник розчарувався у своєму колишньому політичному ідеалові — державі. Іронія Свіфта захоплює у сферу свого тяжіння не лише безглуздість недосконалого світу, а й його власні сподівання, які виявляються нездійсненними, утопічними. Саме тому остання частина роману про мандри Гуллівера — це водночас і утопія, і пародія на утопію.