Характер і напрямки розвитку німецької літератури у першій половині XX ст.

На початку XX століття у Німеччині стрімко розвивалася промисловість. Такий підйом наклав відбиток і на літературу. Розвивалися нові художні напрямки: критичний реалізм, натуралізм, експресіонізм.

Очолити боротьбу за демократичну та соціалістичну літературу встають письменники-антифашисти, які повернулися з еміграції: Й. Бехер, Б. Брехт, А. Зегерс. Були і такі, що залишилися емігрантами на все життя (Е. М. Ремарк). Провідною темою в літературі стала антифашистська.

У цей період розпочалася особлива драматургія, біля витоків якої стояв Б. Брехт. Він став засновником "епічного" театру.

З проголошенням НДР розпочався новий етап літературного розвитку. Особливістю розвитку нової літератури став її просвітницький характер. Відбувся стрімкий розвиток публіцистики, жанру есе. Поезія цього періоду була адресована широкому колу читачів і набула пісенної форми. Центральною темою літератури стала тема відповідальності, духовного відродження, "двох Німеччин". Провідним художнім методом виявився соціалістичний реалізм.

Однією з найбільших трагедій стала війна. Знецінюючи найвищу цінність на землі - людське життя, вона була трагедією як для переможених, так і для переможців.

Твори письменників-антифашистів увійшли до літератури "втраченого покоління", що з'явилась у 20-30-х роках XX ст., майже через десятиріччя після її закінчення. Усі вони не займались дослідженням характеру війни, причин, з'ясуванням фактів - їх цікавила доля молодого покоління, що стало "втраченою генерацією" для людства; історія душевних потрясінь, які викликала в серцях цих людей війна.

Всесвітньовідомими письменниками, які представляли німецьку літературу XX століття, стали, Брехт Е. М., Ремарк Г. Белль.