Літературний процес у Росії першій половині XX ст.
Період розвитку художньої культури початку XX століття отримав назву "срібного" порівняно з "золотим" пушкінським. Його прологом вважається мова Ф. М. Достоєвського на святі з приводу відкриття в Москві пам'ятника А. С. Пушкіну (1880 р.), а епілогом - мова А. А. Блока "Про призначення поета" (1921 р.), також присвячена Пушкіну.
Основним напрямом в "російському ренесансі ХХ століття" є символізм як нова форма романтизму, який означав пошуки духовного порядку, звертаючись до містики, до прийдешнього, до чекання незвичайних, трагічних подій.
Російська література в першій половині XX століття. У російській літературі цього періоду відбувається повернення до особи людини, зосередженої на складному світі власного "я", його прагненні до гармонії, краси. Ці ознаки ми просліджуємо в творах старших символістів (Д. Мережковського, З. Гиппіус, В. Брюсова, К. Бальмонта, І. Анненського). Прагнення поєднати суспільні ідеали з особистими властиве молодшому поколінню символістів (А. Блоку, А. Белому, В. Іванову).
Серед нових літературних течій з'являються футуризм, який в своєму прагненні створити мистецтво майбутнього заперечує традиції культури і культивує естетику урбанізму і машинної індустрії, і акмеїзм, який втілює собою вищу міру чого-небудь, квітучу силу, проголосив звільнення поезії від символічних поривів, багатозначності і текучості образів, означає повернення до матеріального значення слова. Акмеїстами були Н. Гумільов, С. Городецкий, А. Ахматова, Г. Іванов, О. Мандельштам.
Популярним письменником став у ці роки Федір Соллогуб (Ф. К. Тетерников), у творчості якого поєднувалися риси модернізму і реалізму. Зовсім особливе місце в російській літературі початку століття посідає Максим Горький (А. М. Пєшков).