Своєрідність стилю Е. Хемінгуея. Проблематика романів
Е.Хемінгуей ввів у літературу поняття "втрачене покоління". Поняття "втрачене покоління" з'явилася у літературу в XX столітті. Цей термін запровадив з подачі американки Гертруди Стайн Е. Хемінгуей. його використовували для характеристики всіх тих, хто був скалічений першою світовою війною. Вперше у літературі це поняття використав Е. Хемінгуей
"Втраченість" - це зневіра в прийдешньому, відсутність ідеалів, розчарування, духовна спустошеність тощо.
Тему "втраченого покоління" розкрили у своїх творах Олдінгтон "Смерть героя", Е. Хемінгуей "У наш час", "Фієста", "Прощавай, зброє", Е. М. Ремарк "На західному фронті без змін", "Повернення", "Три товариші".
Письменники самі пережили страхіття війни і реально зобразили їх у своїх прозових творах, які належали до творів про війну.
Характерні риси романів "втраченого покоління":
- Письменники розмірковували не так про саму війну, а про те, що війна коїть з людиною.
- Проза письменників засвідчила, що людина, яка опинилася на фронті, призвичаїлася до війни, як до щоденності.
- Чоловіча дружба, загартована війною, залишалася для них тим найдосконалішим, справжнім, що могла бути в людському житті у повоєнний час.
Риси творчості письменника:
- Ідейна, проблемна сторона конфлікту виносилася автором за межі сюжету, про неї можна лише здогадуватись;
- Розв'язка конфлікту здебільшого відсутня, оскільки для самого героя вирішення проблем було неможливим;
- Використання прийому контрасту. Життєві катастрофи, трагічні переживання різко контрастували з побутовими діями, звичайними справами і розмовами людей;
- Передача роздумів героя не від першої, а від другої особи, що сприяло напруженості внутрішнього монологу;
- Лаконізм;
- Психологічна майстерність;
- Чіткість і виразність описів природи чи людської діяльності;
- Його твори - приклад служіння митця ідеям справедливості і людяності, чесності і мужності;
- Лексика творів досить проста, розмовна;
- Автор не тяжів до метафор, здебільшого використовував слова не в переносному, а у прямому їх значенні.
- Метою Хемінгуея було не повне розкриття мотивів поведінки людей. Він намагався дати поштовх до розвитку уяви читача, викликати не просто цікавість до долі героя, а й прилучити до співучасті у вирішенні його життєвих проблем. Автор нічого не підказував, лише подавав скупі факти, надаючи читачеві можливість самому дійти певних висновків, тобто введення у літературу "принципу айсберга". Улюбленими літературними героями письменника були мисливці, спортсмени, боксери, солдати. Всі вони не скаржаться на життя й не чекають співчуття, проявляють мужність і вміють постояти за себе, залишаючись при цьому чесними й шляхетними навіть стосовно супротивника. У науковій літературі їх часто називають «героями кодексу», підкреслюючи тим самим, що ці персонажі дотримуються вищевикладених правил «чесної гри».