В. Фолкнер - письменник американського півдня. У ніверсалізм змісту і форми романів 1920-1930-х років («Шум і лють», «Світло в серпні», «Авессаломе, авессаломе!»)
Центральним явищем літературного процесу другої половини XX ст. став перехід до постмодернізму. Проблеми підняті В. Фолкнером у його творах залишаються актуальними і в наш час, адже це питання добра і зла, людської взаємодопомоги, гуманності та егоїзму, людських взаємовідносин.
Сам факт виникнення постмодернізму в літературі пов’язують з американською літературою, зокрема, з творчістю В. Фолкнера.
Основоположником американської літератури постмодернізму є Фолкнер, адже саме в його творчому доробку можна прослідкувати риси, характерні для постмодернізму: інтертекстуальність, яка полягає у тому, що будь-який текст є взаємодією різних кодів, голосів всередині тексту.
«АВЕССАЛОМ, АВЕССАЛОМ!» - зміст твору переплітається з творчістю Шекспіра та біблійними легендами, а саме вбивство братом брата, провокування на вбивство. Тай окрім цього, у всіх назвах є якісь ключі, часто цитати, які свідчать про зв'язок з іншими творами.
Перші сторінки будь-якого твору — це загадка. Фолкнер робить це навмисно, ставить читача в ситуацію, аналогічну життєвій.Наприклад, в романі «ШУМ І ЛЮТЬ» автор увів прийом «потік свідомості» з метою характеристики духовного світу героя, що реалізується описом думок, почуттів, вражень, спогадів, часто не зв'язаних між собою. Жанрова ідея — основи сімейного роману. Найважливіша тема — катастрофа однієї типової південної американської сім’ї, руйнування патріархальних сімейних цінностей. Незмінним у В.Фолкнера залишились традиції світової реалістичної літератури. Проза Фолкнера виділяється своєю ускладненістю, глибоким психологізмом. Більше емоційне й значеннєве навантаження несе у Фолкнера оповідач сміється, уточнює, іронізує, дивується, він не у всьому впізнаний, і оповідання його лише частково правдиве, тому що часом він розповідає із чиїхось слів. Образ оповідача вніс у добутки Фолкнера багатоголосся. Іноді та ж сама ситуація передається декількома оповідачами, і в подіях відкриваються нові, учора не баченні грані. Улюбленим прийомом Фолкнера є також оповідання від третьої особи. Часто він використовує навіть не одного, а безліч оповідачів. Фолкнер включає читача в процес філософських роздумів, змушує його не просто сприймати поданий йому сюжет, а й активно мислити самому над проблемами, що піднімають письменником.
У «СВІТЛІ В СЕРПНІ» йдеться про білошкірих бідняків-південців, які борються за виживання в зруйнованій післявоєнній економіці Півдня. Дійові особи — це здебільшого вихідці з нижніх верств, за винятком преподобного Гайтавера і Джоанни Берден. Фолкнер зображує їх пуританські завзяття в негативному світлі, наголошуючи на його обмеженості й агресії, що призвело їх до «деформованості» в їхній боротьбі проти природи.