Соціально-історичні та художньо-естетичні умови розвитку зарубіжної літератури другої половини ХХ ст.
Соціально-історична ситуація після другоїої світової війни викликала пошук відповідей на прокляті питання епохи, відбувся історичний збій.
Втрачена віра, трачені цінності, проблеми забезпечення людей продовольства, уторюються літ групи: сердиті молоді люди (Англія) театр абсурду, група опору, літ-ра парадоксу (Франція) бітники, школа чорного гумору(Америка).
Література стояла високо на захист вічних Рухи за свободу, людина не може існувати без свободи. Поділ на 2 етапи (40 - початок 60; кінець 60 — сучасність.) У другій половині XX ст. змінюється суспільна культурна атмосфера у світі. Пом'якшення клімату, бурхливий розвиток науки і техніки позначилися на всіх сферах життя і мистецтва. Важливою подією 60-х років став вихід людини в космос, що змусило світ замислитися над долею цивілізації.
З освоєнням зоряного простору людство почало пов'язувати нові проекти перетворення дійсності. Однак світові не вдалося розв'язати всі свої проблеми. Духовне піднесення заступив трагізм загрози екологічної кризи та ядерної катастрофи. Найбільшою подією кінця XX ст. став крах соціалістичної системи, що привело до зміни географічних та економічних кордонів, пошуків нових засад співіснування різних держав; цей процес триває нелегко, що пов'язано зі складністю зміни суспільних форм і свідомості, однак головний результат XX ст. — це усвідомлення людством згубності насильства у всіх його проявах і взаємозалежності всіх на планеті.
Посилюється загальна відчуженість, дійсність перетворюється "на механічний театр-маріонеток, де режисером виступила пані Машина" (А. Камю). Урбанізація призводить до знеособлення людини, яка почуває себе "дуже незатишно у холодному Всесвіті" (У. Еко).
У другій половині XX ст. активізується жанр наукової фантастики, який у своїх кращих зразках поєднується з прогностикою (прогнозами на майбутнє) та антиутопією.
Письменники-фантасти намагаються усвідомити загальні тенденції розвитку цивілізації. У цей період у прозі, поезії, драмі посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму.
Інтелектуалізація літератури другої половини XX ст. виявляється в посиленні уваги до складних філософських проблем (людина і світ, природа і цивілізація, техніка і культура, прогрес і мораль тощо), а також у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексій, самоаналізу, у розбитті драматизму процесу мислення, у тяжінні до певних розумових абстракцій. Розвиток і протиборство ідей, понять стає рушійною силою сюжету.
У цей період інтелектуалізм визначив розвиток притчі, філософського роману, драми ідей, філософської лірики. Удругій половині XX ст. розвивається "новий роман" ("антироман"), який, на думку Д. С. Наливайка, виникає як заперечення екзистенціалізму.