«Новий роман» у французькій літературі другої половини ХХ ст. (Н. Саррот, А. Роб-Грійє)
"Новий роман" — це умовний термін для позначення художньої практики письменників 1950-их-1970-их років, що замість техніки традиційного роману, яка, на їхню думку, вже вичерпалася, запропонували прийом творення тексту без сюжету та героя.
Його представники опиралися на філософсько-естетичну систему екзистенціалізму і відтворювали розірвану свідомість особи, стан її відчуттів та вражень. В антиромані немає «відображеної дійсності», конфлікту, сюжетних колізій, зав'язки чи розв'язки, немає героя, його вмотивованих вчинків, емоцій.
Приклади творів школи "нового роману". В естетиці нового роману важливе місце посідає експеримент: традиційна класична техніка розповідної прози усувається, натомість застосовуються прийоми безгеройної і безфабульної розповіді. Виник жанр, де йдеться про способи написання твору, - «роман про роман», «передроман», що складається з міркувань автора, як він пише чи як його слід було б писати, щось середнє між есе і романом («Ревнощі», «У лабіринті» А. Роб-Грійє; «Золоті плоди» Наталі Саррот).
Новий роман протиставляє себе і в аспекті змалювання людини за зразками класичного роману. Внаслідок цього структура роману А. Роб-Грійє виповнюється нагромадженим зображеннямсамоцінних речей, важливих не тим, чиї вони, а тим, що вони існують. Речі у його творах панують над людьми. І сама людина перетворюється на річ. Стиль Роба-Ґріє в його перших романах можна охарактеризувати як «речизм» Оповідь зумисне знеособлена й одноплощинна. Головним мотивом стає нав'язливий опис предметів, що повторюється, неживих речей, якихось випадкових побутових деталей, здавалося б, абсолютно зайвих і таких, що відтісняють розповідь про події і образи персонажів.
На початку 1930-х років Наталі Саррот серйозно береться за літературну творчість. Перша книга «Тропізми» побачила світ 1939року.
Після Другої світової війни письменниця плідно працює над новими творами. Широковідомими у Франції та поза її межами стали романи Наталі Саррот «Портрет невідомого», «Мартеро», «Планетарій», «Золоті плоди», «Між життям і смертю», «Ви чуєте їх?», «Дар слова», «Ти себе не любиш» та інші. Останню книгу «Тут» вона видала 1995 року. Творчість Наталі Саррот мала надзвичайно великий вплив на розвиток сучасної французької літератури.
Іншу жанрову структуру роману використовує Наталі Саррот - «напіврозмову», потік свідомості, «тропізми», внутрішню діалогічну стихію підсвідомого тощо. Вона підкреслює невірогідність малюнка, що претендує на відтворення рухомої дійсності, бо писати слід про незавершені порухи душі: тільки вони справжні. А досягнувши свідомості, вони костеніють в оманливих і звичних формулюваннях. Стиль Наталі Саррот унікальний. Її твори неможливо підробити, так само як і запозичувати елементи її творів так, щоб вони залишилися невпізнанними.
Французькі критики назвали творчість Саррот «літературною константою століття». Її твори неможливо класифікувати або підігнати під будь-які рамки, вони не піддаються чіткому структуруванню. Перші твори Наталі Саррот відносили до «нового роману», вважаючи що цей напрямок найбільш повно відображає суть творчості автора. Пізніше її творчість віднесли до класики французької літератури ХХ століття, її навіть номінували на Нобелівську премію, лише в самий останній момент вирішивши віддати премію більш політизованому твору.