Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Рання антивоєнна проза Г. Белля («Де ти був, Адаме?», «Подорожній, коли ти прийдеш у СПА...»)

Авторська манера письменника, який писав просто і ясно, була зорієнтована на відродження німецької мови після пишномовного стилю нацистського режиму.
Герої певною мірою нетипові, вирізнялися з "натовпу" своєю особливістю. Вони стали жертвами історичних обставин і водночас співучасниками національної провини. Герої-солдати даремно намагалися врятуватися від страхіть війни, пасивно опиралися і гинули.

У 1951 році читачі і критики із захопленням зустріли роман "Де ти був, Адаме?". Незвичайною, на перший погляд, стала назва твору. З ім'ям Адам пов'язана людяність. Автор вкладав наступний смисл: де була людяність, коли по країні йшов фашизм. Головний герой - лейтенант Файн Хайльц. Герой пройшов усю війну і знав її страхіття, був поранений, втратив кохану (вона була єврейка). Саме тому він не сприймав фашизм і війну. До війни працював архітектором, будував школи, заводи, казарми.

У той період він не нехтував нацистами. Саме тому змушений відповідати за їхній злочини. Повернувшись додому, герой загинув на порозі рідного будинку. Автор показав полковника, який відсилав солдатів на смерть, а сам у той час, прикинувшись психічно хворим, рятував своє життя. Війна - це зло, тому їй не має місця на землі.

«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Головна проблема твору - "людина на війні", людина звичайна, проста, рядова. Детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської Німеччини, Белль підказав читачеві, що подібний реквізит відповідав певній системі виховання і в даному випадку - виховання расизму, національної винятковості, войовничості. Ковзаючи поглядом по всіх картинах і скульптурах, герой залишився байдужим, тут все для нього "чуже". І лише потрапивши на операційній стіл, що знаходився у залі для малювання, він впізнав на дошці напис, зроблений його рукою: "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа.... Воснові сюжету - поступове впізнання молодим пораненим солдатом гімназії, в якій він навчався вісім років і залишив три місяці тому.

За жанром - це оповідання. Вважається, що воно - зразок психологічної прози, бо багато роздумів героя про сенс життя в композиції оповідання; розповідь ведеться від 1-ої особи; принцип контрасту в основі оповідання - процес впізнання героєм власної гімназії (минуле) і усвідомлення свого подальшого життя; психологічні деталі (таблиця з іменами полеглих, запис на дошці); психологічна символіка; повна відсутність авторської характеристики героя.

Генріх Белль не дає імені героєві оповідання, не називає місто, де відбуваються події, не завершує твір. Чи виживе цей юнак, який, провалюючись у небуття перед операцією, просить молока? Як він, такий покалічений, буде жити далі? У долі одного молодого солдата, як у дзеркалі, відбивається безліч доль інших людей, життя яких було понівечене війною.