Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Засудження війни й фашизм у творах Г. Белля 1950-1960-х рр. («Більярд о пів на десяту», «Груповий портрет із дамою»)

Генріх Белль (1917-1985) німецький письменник, Автор антинацистських та соціально-критичних романів, що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Нобелівська премія (1972). Він звертався до різних жанрів і став надзвичайно популярним, особливо у 60-роках. Белля часто називали "совістю німецької нації", хоча сам письменник цю роль відкидав. Він вважав, що у нього інше завдання - бути художником, котрий повинен творити для людей.

Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» (1959) від манери «літератури руїн», Белль розповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління — панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельма до процвітаючої «нової» Німеччини 50-х рр.

Також використовуючи принцип символізації Белль з легкістю доносить до нас цікаві та бурхливі часи того стану в Німеччині. сам роман побудований як мозаїка із внутрішніх монологів багатьох героїв, усі з яких головні, у яких змішуються спогади різних років. Часто, ті самі події ми бачимо з різних точок зору, на ту саму картину ми дивимося очими різних людей. Цим романом Белль досяг вершини критичного реалізму в прозі 50-х років. В романі виражено багато морально-етичних проблем, щодо різноманітних відносин між членами сім’ї та відносин у суспільстві.

Більш об’ємний і набагато більш складний порівняно з попередніми здобутками роман «Груповий портрет з дамою» (1971), написаний у формі репортажу. У романі «Груповий портрет з дамою» Г. Белль вірний собі: головна героїня його роману - людина, внутрішньо протестуюча, що усвідомлює свій розлад з навколишньою дійсністю військової та повоєнної Західної Німеччини. І хоча все життя Лені і в першу чергу любов її і Бориса - російського військовополоненого, - виклик оточуючим, героїня далека від свідомого соціального протесту, від послідовної боротьби.

Дійові особи, симпатичні автору, різко відмежовані від інших персонажів самою композицією роману вже тим, що вони самі не отримують слова, а розкриваються перед нами тільки через свідчення свідків. Ці люди не від світу цього, вони живуть як би в іншому вимірі, ніж всі інші. Така насамперед сама «дама», що стоїть в центрі групового портрета, дочка заможного бюргера, що відірвалася від свого середовища, Лені Груйтен. Такий і її коханий, вмираючий наприкінці війни, радянський офіцер-військовополонений Борис.
Ліні і Борис - свого роду образи-символи, сама любов німкені і російського, що виникла в розпал війни, теж свого роду символ, вираз глибинної думки автора про те, що саме любов, а не ворожнеча, світ, а не війна є природним станом людей.